Українці залишаються активними та ідейними у будь-якому віці, і пенсійний — не виняток. Попри переважно низьку пенсію та, іноді й малоприйнятні умови для життя, люди літнього віку в усіх регіонах країни зберігають активність і мрійливість молодості, набувають нових навичок, стають відомими на весь світ і надихають молодших співвітчизників не гаяти час. Вони волонтерять, піклуються про екологію, створюють музеї, моделюють у 3D, проєктують техніку, створюють казку навколо себе, займаються спортом і розважають перехожих щодня. Усі вони – повага України, і сьогодні ми розповімо вам про кількох із них.
Віддає пів пенсії на фронт. Наталія Гошта. Рівненщина.
Наталія Гошта з села Довговоля Володимирецького району Рівненщини 22 липня 2020 року відсвяткувала свій 95-й день народження. Вона є однією з найстаріших волонтерок регіону. Пані Наталія уже п’ять років допомагає різним підрозділам Збройних сил України.
Жінка віддавала на потреби армії понад пів пенсії ще від початку Антитерористичної операції на сході. При цьому їй доводилося всіляко себе обмежувати, оскільки пенсія у неї й без того мізерна. Нині вона мешкає сама, мобільного телефону не має, також жінка погано чує.
"1770 гривень. Думаю, мені й тих рублів вистачить. Тисячу взяла, тих п'ять "двійок", та й принесла. Поклала, а він встав і фотографує. Потім всі знали, що я дала гроші солдатам", — розповіла Наталія про те, як стала волонтеркою.
Жінка зазначила, що цього року не могла дати військовим грошей, але завжди намагається передати їм смаколики, сало чи консервацію. Коли Наталія передавала сало у 2018 році, наголошувала: "Щоб не були голодні, як я колись, бо не на словах знаю про війну і, не дай Боже, голодної смерті". У 2017 році жінка стала почесною волонтеркою України та отримала медаль.
Під час Другої світової війни, у 1942 році, нацисти вивезли 16-річну пані Наталію до Німеччини, де морили голодом, а коли вона повернулася — вийшла заміж за вдівця, який після смерті дружини залишився з чотирма дітьми. Своїх дітей вона ніколи не мала. Жінка пригадує, як потім їздила на Кіровоградщину та Дніпропетровщину збирати врожай, аби хоч щось заробити.
Волонтерка любить ткати та пекти пироги, також тримає курей. Раніше Наталія працювала в магазині, а зараз живе сама й у неї майже не лишилося родичів, лише племінники. З ювілеєм волонтерку вітали військові та ветерани, які подарували їй торт, квіти та продукти, а командувач військ підписав подяку.
Пані Наталія мріє дожити до перемоги і відсвяткувати її з бійцями. Вона говорить, що їй не шкода грошей, аби тільки швидше закінчилася війна. На прохання Суспільного до жінки в гості завітав військовий капелан Микола Юрах, поставив їй запитання щодо того, як пройшов для пані Наталії цей та чого вона чекає у майбутньому, та передав нам її відповіді.
"Дають бабі пенсію, магазин близько, вода і хліб є - що ще треба?” Рік, каже, не був для мене важкий, а, навіть, сприятливий", - запевняє жінка.
Водночас від наступного року вона очікує лише свого 96-го дня народження.
"Хочу дожити до сьомого місяця, бо тоді день народження і бабі буде 96 років. Бог явив свою таку милість, що дав віку", - говорить вона.
Також пані Наталія радіє, що її вчинок оцінили люди, і зичить усім здоров’я та довгих років життя.
Учить бути здоровими. Галина Горяна. Київ
87-річна киянка Галина Горяна є чемпіонкою України з лижного спорту, розробила методику довголіття й вчить інших бути здоровими. Пані Галина також є кандидаткою біологічних наук і створила методику стимуляції крові для ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка дозволила зберегти життя 12 пожежникам без пересадки кісткового мозку. Для кожного, хто до неї звертається, жінка створює індивідуальний режим, а також раз на тиждень проводить заняття на волонтерських засадах.
Батьки Галини були генетиками за професією. Після 1936 року разом з ними вона переїхала до Якутії у зв'язку зі сталінськими політичними "чистками", де й захопилася зимовими видами спорту, такими як фігурне катання та гірські лижі. До України родина повернулася лише за 10 років, і вже тут Галина продовжила грати в баскетбол та волейбол. Незабаром жінка одружилася з тренером з гірськолижного спорту, а загалом мала три шлюби. Нині вона незаміжня, робить вправи та вчить англійську зі своїми онуками.
"У мене було троє чоловіків. Перший – мій тренер з лиж. Перемоги в змаганнях, гори, почуття. Закохалася. Коли вже вийшла заміж, зрозуміла, що це за людина. Другого чоловіка син не прийняв, довелося розійтися. Ну і третій був. А тепер мене і під дулом пістолета заміж не візьмеш. Розумієте, людина приходить зі своїми звичками, а в мене — свої. Треба буде або мені себе ламати, або йому. Якщо він це робитиме, я його не поважатиму. А себе я ламати не буду", — коментує Галина своє особисте життя.
У 1973 році пані Галина почала вивчати англомовну літературу з йоги, а згодом викладала у збірній університету з гірськолижного спорту.
Спортсменка отримала травму хребта у віці 40 років під час швидкісного гірського спуску на лижах. Лікарі заявили їй тоді, що вона може залишитися нерухомою, але пацієнтка вирішила боротися за власне здоров'я та розробила свою методику: "Системний підхід до коригування хребта".
"У свій вік я практично здорова. Минуло вже понад 40 років після травми, а я, як і раніше, веду активний спосіб життя, граю в теніс, катаюся на лижах, беру участь у змаганнях з оздоровчої ходьби серед ветеранів тощо", — розповідає Галина про ефективність розробленої неї методики.
Кар'єра тенісистки для пані Галини почалася в 60 років з аматорської гри в київському Гідропарку. Вже незабаром жінка грала в теніс за збірну України у команді 80+.
"Це міжнародні змагання супер сеньйорів. Я побачила, що дуже багато жінок, 39 жінок з усього світу. Усміхнені, молоді, а комусь із них за 80. І нікого немає з України, я одна", — розповіла Галина.
Саме після цього жінка подивилася в інтернеті середню тривалість життя у країнах світу і з'ясувала, що Японії це 87 років, у Європі – 83-82, а в Україні — 68-70. На думку Галини, ця різниця "є страшною", тож саме так з'явилася ідея пропагувати здоровий спосіб життя. Для цього вона почала збирати людей і поступово група "Активне довголіття" почала розростатися, однак нині у ній мало людей через епідемію COVID-19. Заняття проходять на Русанівській набережній у столиці.
"Я не маю часу, у мене тренування з тенісу, потім я блоги пишу. Я ж блогерка, а це займає дуже багато часу. Вивчаю. Для кожного розробляю свій режим здоров’я", — ділиться Галина.
Галина мріє, щоб такі групи створювали по всій країні. Вона є авторкою кількох книг про здоровий спосіб життя. Також Галина брала участь у тенісних турнірах в Туреччині та в США у жовтні 2017 року. Вона продовжує консультувати пацієнтів з проблемами хребта, проводити лекції, знімати та монтувати відео для свого каналу на YouTube та вести власну сторінку у Facebook. Своєю діяльністю жінка хоче донести думку, що якщо вона у 87 років може бути здоровою, на це здатен кожен.
Змайстрував електромобіль. Богдан Лівчук. Миколаївщина.
71-річний пенсіонер Богдан Лівчук із Баштанки, що на Миколаївщини, змайстрував електромобіль, зробивши кузов із фанери, а колеса від моторолера та багажне відділення із радянського комбопідсилювача "Гармонія", назва якого йому подобається.
До пенсії чоловік викладав у школі фізику та трудове навчання і, за його словами, вже тоді мріяв про те, щоб змайструвати щось подібне. Пан Богдан зробив електромобіль з деталей, які були у нього вдома, а купити довелося лише акумулятори, двигуни та лампочки, на які він витратив понад 12 тисяч гривень.
"Акумулятори купив сам, шість тисяч витратив. Купив акумулятор велосипедний, який коштував 4700. У нас зарядка електрична є у Баштанці й мені один чоловік з Дніпра, Віталій, зробив за трохи менше двох тисяч акумулятор на мій електромобільчик. Тепер мій автомобільчик лютує, коли я їду. Їдемо 45-50 кілометрів на годину. Ще влітку вона їхала 15-20 кілометрів на годину", — розповідає пенсіонер.
На те, щоб створити електромобіль, у пана Богдана пішло чотири роки. Завдовжки засіб пересування складає два метри, завширшки — один метр десять сантиметрів, а його вага — 160 кілограмів. При цьому в автівці немає ні педалей, ані керма, а керувати ним потрібно за допомогою джойстика, який пенсіонер зробив зі шлангу та гвинтоверта, що не працював. Замість педалей в електромобіля є два важелі на газ і на гальма, задні колеса також пристосовані для гальмування.
Зараз на автомобілі встановлені два гелеві акумулятори, що дає можливість на одній зарядці проїхати 40 хвилин зі швидкістю 20 кілометрів за годину. Чоловік хоче встановити чотири літій-іонні акумулятори:– тоді розганяти автомобіль можна буде до 60 кілометрів за годину.
"Один кілометр пробігу коштує 8-10 копійок", – пояснює пенсіонер.
Чоловік говорить, що для нього 2020 рік виявився вдалим.
"Мої старання вилилися в результат. Я виїхав на своїй крихітці. Наша крихітка зелена бігає як справжній автомобіль", — пишається чоловік.
Пан Богдан упевнений, що "на його поважні роки обжене всіх у Баштанці". Наступного року він планує встановити рекорд.
"У мене хороший велосипед. Велосипед на акумуляторі. Я планую проїхати за день 400-500 кілометрів. Встановити рекорд хочу. Це буде влітку, бо акумулятор, що на велосипеді встановлений, не любить холод", — розповідає пенсіонер.
Нині пан Богдан планує удосконалювати свій електромобіль, зокрема хоче встановити в ньому вентилятор та зробити дах. Також він хоче, аби настав кінець епідемії COVID-19, оскільки це заважає літнім людям, які знаходяться у групі ризику.
