Мільйон думок у голові, проблеми зі сном, складно зосередитися чи всидіти на місці кілька хвилин. Все це може бути ознаками РДУГ — нейровідмінності, про яку зараз часто розповідають у соцмережах психологи, психіатри чи й самі пацієнти. Дехто з них самодіагностувався, а потім підтвердив свої здогади у спеціаліста. Так було у Вероніки Сікач — нині в неї, її чоловіка та сина визначили РДУГ. Суспільне поспілкувалося про цю особливість розвитку з Нікою, а також із психіатринею Анастасією Бабляк. Спойлер: по діагноз ідемо не в соцмережі, а до психіатра, а жити з РДУГ повноцінно — цілком можна.
Що таке РДУГ
Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) — це нейробіологічний розлад розвитку самоконтролю. Йдеться про особливість будови мозку. Як розповідає психіатриня Анастасія Бабляк, при РДУГ ділянка мозку у префронтальній лобній корі, що відповідає за самоконтроль, емоційну регуляцію та концентрацію уваги, розвивається повільніше ніж у нормотипових людей. Вважається, що дитина з РДУГ відстає в цих навичках десь на 30%. В нормі лобна кора мозку закінчує розвиватися до 25 років. А от при РДУГ може бути й до 35, і до 40, а може і ніколи повністю не дозріти, пояснює Бабляк.
Психіатриня каже, в більшості випадків причина РДУГ — це генетична схильність. РДУГ, говорить Бабляк, — один із найпоширеніших розладів у дитячій психіатрії. Його мають приблизно 5% дітей і 3% дорослих. За словами лікарки, це багато.
Як проявляється РДУГ
Основні "кити" РДУГ — неуважність, гіперактивність, імпульсивність. "У мене дуже активні думки, їх багато, вони постійні, швидкі. Я можу з вами розмовляти, паралельно думати про щось своє, співати пісню в голові", — розповідає Вероніка Сікач, в якої діагностували РДУГ. Дівчина каже, що має переважно гіперактивний тип розладу, її чоловік — переважно неуважний, а в їхньої дитини — змішаний.
Також в неї є вияви розладу на рівні сенсорного сприйняття, говорить Ніка. Наприклад, вона не може носити худі, бо відчуває його комір на шиї, постійно про це думає, смикає одяг. Це завдає дискомфорту й призводить до того, що дівчина до вечора почувається перевантаженою.
Ще Ніка з дитинства мала проблеми зі сном. Так само на поганий сон страждає і її син. Якщо він буде довго в кімнаті, де купа звуків, яскравих кольорів, найімовірніше, до вечора буде максимально виснаженим, каже дівчина. Тут не працює принцип: "Зараз як слід пограється і буде добре спати". Деяким "рдужникам" навпаки складно заснути, заспокоїти мозкову активність, зазначає Вероніка.
Також, говорить дівчина, з дитинства вона часто перемикається із захоплення на захоплення, бо якась справа швидко набридає. Водночас, якщо діяльність їй цікава, Ніка може "зловити" гіперфіксацію — зосереджено робити щось багато годин поспіль.
Її роботі РДУГ не заважає (Ніка працює шеф-редакторкою цифрового контенту "Євробачення" — ред.). Бо це, каже, радше, її суперсила: креативність, творчість, нестандартне мислення, мультизадачність. На проєкті в Ніки періоди великого навантаження чергуються з певним затишшям, колиє час відновитися. "Думаю, людям із РДУГ складно працювати в офісі, але і так я теж працювала. До всього можна призвичаїтися, просто це буде складніше", — додає Вероніка.
Узагальнюючи, Ніка говорить, що в принципі будь-яка дія для нормотипової людини інакша, ніж при РДУГ. Простий приклад — почистити зуби. Нейротипові люди роблять це автоматично: прокидаються та йдуть чистити. Для нейровідмінних це сукупність багатьох дій: треба встати, зайти у ванну, видавити пасту, почистити зуби… Кожна дія складається з купи маленьких, тому люди можуть перевантажуватись навіть від рутинних речей. У перевантажених дорослих із РДУГ виникає втома, а в дітей — сльози, емоційні прояви, бо дітки ще не навчилися себе стримувати.
Діагностика
Первинно запідозрити в себе РДУГ можна самому, адже у відкритому доступі є перелік його критеріїв, каже Вероніка. Однак вона наголошує, що РДУГ мають діагностувати лише психіатри, ба більше, треба уточнювати, чи спеціаліст займається саме цим розладом.
В ранньому віці, у 2-3 роки, РДУГ не можна виявити, пояснює психіатриня Бабляк, адже у дітей в цьому віці префронтальна кора є незрілою. Починають виявляти РДУГ з 4-5 років. Найчастіше він стає очевидним у 6-7 років, коли дитина потрапляє в молодшу школу, де треба сидіти на місці та робити те, що скаже вчителька, а не те, що хочеться.
Основна діагностика — інтерв’ювання батьків, спостереження за дитиною і бесіда з нею. Найчастіше психіатри діагностують РДУГ саме на зустрічі з родиною. Бабляк розповідає про шкалу Вандербільта — діагностичний опитувальник щодо РДУГ. Її можуть заповнювати батьки або вчителі дитини, фіксуючи там поведінкові труднощі. Для діагностування потрібні мінімум 6 симптомів і 2 середовища, де вони проявляються. Наприклад, такі ознаки: дитина постійно крутиться, має труднощі в утриманні уваги, часто перемикається з одного на інше, губить речі, розсіяна, часто покидає своє місце, коли треба лишатися, часто в русі, багато говорить, перебиває, включається в розмову тощо. І два різні середовища: приміром, удома і в школі. Якщо дитина гіперактивна лише з батьками, імовірніше за все, це певні поведінкові труднощі, додає психіатриня.
У деяких окремих випадках є необхідність додаткових обстежень — робити NEPSY або ConnersОпитувальники, де симптоми РДУГ оцінюються більш глибоко, але це нечасто, додає Бабляк.
Також є окрема специфіка РДУГ у дівчат і в хлопців. У перших здебільшого значніше виражена неуважність, у других переважає гіперактивність. У дівчат раніше майже не діагностували РДУГ, як і розлади аутичного спектра (РАС). "Хлопець з РДУГ не сидить на місці, бігає, стрибає. А в дівчат здебільшого це внутрішня гіперактивність. Вони можуть просто сидіти, але думками бути дуже активними", — каже Ніка.
Міфи, стереотипи, стигматизація
Часто РДУГ пропускають батьки, бо не хочуть звертатися до психіатрів через стереотипи й не діагностують своїх дітей, яким можна забезпечити корегувальну терапію, розповідає Ніка. Водночас, не діагностувавши РДУГ у спеціаліста і списуючи симптоми на риси характеру, батьки, часом, застосовують фізичне насильство й покарання — б’ють дітей, ставлять у куток тощо. Ніка чула багато таких історій від уже дорослих людей із РДУГ.
Дівчина називає ще два стереотипи щодо РДУГ: коли його асоціюють з лінню та коли РДУГ — це "модно". Вона пояснює це тим, що розлад раніше не діагностувався, тому всі люди, які розуміють, що з ними щось не те, тепер починають самі себе його діагностувати. Якщо ви в TikTik побачили прапорці РДУГ у себе, зауважте і можете звернутись до фахівця, проте пам'ятайте, за самими лише відео у соцмережах діагностуватися неможливо.
Щодо ліні — Вероніка запевняє, що справжні "рдужники" не починають списувати всі свої труднощі на свою особливість і таким чином сподіватися на увагу чи поблажливе ставлення.
Лікарка Анастасія Бабляк перелічила стереотипи, з якими стикалася у своїй практиці: дорослі кажуть про дітей із РДУГ, що в них поганий характер, дитина невихована. "Ще гірше — коли про цих дітей кажуть, що це майбутні психопати. Це не так. Ці діти зазвичай добрі, чуйні, емпатичні. Часто РДУГ неправильно діагностується чи лікується. Фактично, це така невидима форма неповносправності, коли людина не може впоратися з певними життєвими викликами. Ці діти часто зазнають соціального неприйняття, осуду. І власне через це часто розвиваються вторинні розлади", — говорить психіатриня.
Ліки проти РДУГ для дітей теж стигматизовані, каже лікарка, бо вони на амфетаміновій основі, і дехто каже, що "дітей годують наркотиками", попри доказову базу та дослідження цих препаратів.
Супутні психічні проблеми
Ніка та її чоловік зверталися до психіатра з іншими запитами й на прийомі додали, що мають підозри на РДУГ, адже раніше в їхньої дитини його підтвердили, і батьки почали проводити паралелі з собою, коли вони були маленькими. Так, психіатр підтвердив діагноз в них обох. Анастасія Бабляк каже, часто в дорослих РДУГ діагностується саме так, як сталося у подружжя. Людина приходить з іншими, вторинними труднощами, а в процесі "розкопування" причин виявляють РДУГ.
Бабляк звертає увагу: статистично коморбідністьНаявність інших психічних розладів при РДУГ — радше правило, ніж виняток. Зокрема, такі люди отримують багато негативного зворотного зв’язку, тому часто розвиваються вторинні труднощі: депресії, тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад, тікозні розлади тощо. Висока коморбідність РДУГ зі специфічними розладами шкільних навичок: дислексія, дисграфія та дискалькулія (порушення письма, читання, рахування). Також часто у дітей препубертатного віку і підлітків розвивається опозиційно-викличний розлад поведінки (ОВРП), каже лікарка:
"Коли ці діти отримують багато негативного зворотного зв’язку — на них сваряться, їх карають, то, не маючи якісної корекції РДУГ, вони можуть набути ОВРП. І коли неуважність від РДУГ відбувається мимохіть, вияви ОВРП — це вже свідома негативістична взаємодія з іншими. Якщо й надалі немає корекції, ОВРП може розвинутися в антисоціальний розлад особистості".
Як жити з РДУГ
В Україні ліки від РДУГ виписують дітям — ті покращують концентрацію уваги, до прикладу, дитина може всидіти кілька годин у школі. Однак, пояснює лікарка Анастасія Бабляк, особливість ліків у тому, що вони працюють лише в момент застосування. Це симптоматичне лікування, яке дає ефект, лише допоки пацієнт приймає ці ліки.
Дорослим ліки в Україні не призначають. "Все, що я як доросла можу робити з РДУГ, — налагоджувати рутину, старатися не перевантажуватися. Ще дорослим радять майндфулнесКонцепція для подолання стресу і тривожності за допомогою медитацій. За цієї практики людина намагається зосередитися на діях тут і тепер, не робити все "на автоматі", пройти через усвідомленість моменту, когнітивно-поведінкову терапію", — говорить Ніка.
Основна її рекомендація для людей з РДУГ — графік дня. Це допомагає, особливо дитині: настає передбачуваність подій. Дівчині також допомагають блокноти й календарі, куди вона виписує усі свої справи та плани. Без цього втримати купу інформації в голові складно. "Якщо цього ніде не записано, цього не існує", — усміхається Ніка.
Анастасія Бабляк радить для дорослих когнітивно-поведінкову терапію. За її словами, існують методики, як можна навчитися більшого самоконтролю. Також є терапевтичні групи для дорослих з РДУГ, де теж пропрацьовуються необхідні навички й зокрема комунікація.
Рекомендація психіатрині батькам дітей з РДУГ, — поведінкова терапія. Батьків навчають, як правильно домовлятися з дітьми, будувати систему винагород/заохочень, як організувати простір удома, щоб мінімізувати відволікальні фактори, як правильно перемикати дитину, як штрафувати.
РДУГ під час війни
Ніка каже, що через повномасштабну війну стало складніше підтримувати рутину, яка важлива для людей з РДУГ. Скажімо, дитина прокидається о певній годині, іде до школи, там за графіком вчиться. Так було б, якби не повітряні тривоги, що збивають графік, переривають уроки. "І я розумію, що ввечері після школи мені, імовірніше за все, скажуть, що [в сина] був мелтдаунВтрата самоконтролю, нервовий зрив, істерика, інтенсивна емоційна реакція люті, що виникає через перенавантаження, зрив чи бійка, бо це додаткове перенавантаження".
Також для людей із РДУГ складною є релокація. Потрібно з нуля вибудувати рутину: місто, спільнота, житло. Це ще більше навантажує.
Взаємодія з соціумом
Вероніка Сікач підкреслює, що спілкування з людиною з РДУГ нічим не відрізняється від будь-якої взаємодії з нормотиповими людьми. Так чи інак, спілкування відбувається на домовленостях. Наприклад, чоловік Ніки знає, що її не треба переривати під час зосередження — приміром, якщо вона працює. Це може її вибити, буде важче знову зануритися в матеріал.
Ніка закликає ставитися з розумінням і терпимістю щодо дітей з РДУГ, хоча розуміє, як це складно, насамперед самим батькам таких дітей. "А щодо соціуму в дорослих людей з РДУГ — вони в процесі дорослішання все одно так чи інакше вбудовуються в цей світ. Мене не визначає РДУГ. Це моя особливість, яку я не виголошую і не ховаю. Це просто як колір очей", — підсумовує дівчина.
