Росіяни 2154 рази атакували заклади охорони здоровʼя в Україні, близько 10 мільйонів українців під загрозою розвитку психічних розладів через війну, кожні двоє з пʼяти курців в країні почали палити більше. Про це, а також про те, з якими ще викликами Україна стикнулася вже зараз, а які чекають країну після завершення війни, Суспільному розповів доктор Ярно Хабіхт — представник ВООЗ та Голови Представництва ВООЗ в Україні.
Офіс ВООЗ в Україні з першого дня повномасштабного вторгнення моніторить атаки росіян на медичні заклади. Які нині тенденції?
Загалом, з 24 лютого 2022-го ми зафіксували 2154 напади на систему охорони здоров’я. Атаки відбуваються майже щодня. Унаслідок цих нападів ми втратили майже 200 людей. Також було поранено 680 медичних працівників і цивільних.
У 2024 році ми зафіксували збільшення кількості постраждалих і загиблих через напади на систему охорони здоров’я. Це сталося в тому числі й через одну з тенденцій цього року — збільшення "подвійних ударів". Це коли після прибуття медиків росіяни атакують місце події знову. Через це Україна також втратила і значну кількість "швидких" — близько 200 авто. Ми працюємо над їх заміною. За час повномасштабної війни ВООЗ вже доставила до України 137 карет швидкої допомоги.
Які основні виклики зараз стоять перед Україною і чим ВООЗ допомагає розвʼязати ці проблеми?
На кінець листопада 2024 року маємо шість основних викликів.
Перший — атаки взимку на інфраструктуру, які створюють ризики щодо опалення, водопостачання та електроенергії. Важливо, щоб лікарні й центри первинної допомоги все ж мали достатньо електроенергії. Особливо складно це забезпечити в прифронтових областях, але й в інших теж. Ми встановлюємо модульні котельні в лікарнях, зокрема в Чернігівській, Одеській та Харківській областях. Також працюємо над створенням центрів очищення води та постачаємо генератори. Ми це робимо від осені 2022-го.
Другий виклик — доступ до медичних послуг. ВООЗ підтримує лікарів і медсестер первинної ланки, щоб вони могли надавати допомогу навіть у складних умовах, наприклад, у віддалених селах. Ми також інвестуємо у створення модульних центрів первинної допомоги. У Сумській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Одеській областях відкрили понад 30 таких центрів.
Третій напрямок роботи ВООЗ — розвиток спроможності системи охорони здоров’я у сфері лікування ментального здоров’я. Ми вже навчили понад 100 тисяч медпрацівників у рамках програми mhGAP (Програма ВООЗ, спрямована на підвищення доступу до послуг з охорони психічного здоров'я через залучення медпрацівників первинної ланки), щоб вони могли надавати послуги з психічного здоров’я як на первинній ланці, так і в лікарнях.
Четверта сфера — забезпечення ліками та обладнанням. Окрім карет швидкої допомоги, ми працюємо над доставкою ліків, кисню для лікарень. З початку війни доставили понад 4500 метричних тонн медичних вантажів.
П’ятий виклик — реабілітація та догляд за людьми з хронічними захворюваннями.
І, нарешті, ще одна важлива роль ВООЗ — ми координуємо роботу 125 партнерів, що підтримують різні села, громади, лікарні. У 2024 році завдяки цьому медичні послуги стали доступними для понад двох мільйонів людей.
Нещодавно директор регіонального офісу ВООЗ заявив, що близько 10 мільйонів українців під загрозою розвитку психічних розладів.
Світові кризи, спричинені людьми чи природою, вчать, що після них певна кількість людей потребує підтримки психічного здоров’я. Цифра в 10 мільйонів походить із попередніх розрахунків за іншими подібними ситуаціями.
Загроза існує лише, якщо нічого не робити. В Україні певні послуги вже доступні, партнери провели навчання багатьох медичних працівників. Україна робить багато, але нам потрібно робити ще більше. В країні діють 83 команди з охорони психічного здоров’я в громадах у різних областях. Чи потрібно більше таких команд? Так, безумовно.
Чи може ця приблизна кількість у 10 мільйонів зрости в майбутньому?
Якщо нічого не робити, число може збільшитися. В Україні немає безпечного місця. Дрони та ракети вражають усі області, і це створює тривожність, стрес тощо. Але якщо діяти вже зараз, можна зменшити показник.
Кількість українців, які страждають на хронічні захворювання, зменшитися чи збільшитися після війни? Можливо, вона вже зменшилася?
Навпаки, спостерігаємо зростання кількості інфекційних хвороб, таких як ВІЛ та туберкульоз. Також бачимо зростання гіпертонії та хронічних захворювань, наприклад, діабету. У всіх напрямках є певне збільшення.
Водночас доступ до медичної допомоги у 2024 році кращий, ніж у 2022-му. Ми можемо більше дбати про пацієнтів. Війна має як прямий, так і непрямий вплив на здоров'я, а також на поведінку. Наприклад, двоє з п’яти людей продовжують курити на тому ж рівні, що й до війни. Але ще двоє з п’яти, близько 40%, почали курити більше.
Отже, війна збільшує кількість хвороб у суспільстві. Створює умови, за яких люди частіше схиляються до ризикованої поведінки, як-от куріння чи зловживання алкоголем.
Я пишаюся роботою, яку ми проводимо в школах Львова, де створюємо середовище без тютюнового диму. Ми працюємо над схожими ініціативами в Харкові. Завжди згадую історію, коли був у Миколаєві, і посол Данії сказав, що навіть у перший рік війни потрібно будувати велодоріжки. Усі хвилювалися, що в Миколаєві немає води, а він казав: "Ми повинні повернути фізичну активність у громаду".
Від початку повномасштабного вторгнення коронавірус, здається, зник в Україні. Чи є він досі загрозою?
Ми всі ніби забули про коронавірус 24 лютого 2022 року. Це був рівно рік, як ми розпочали національну програму вакцинації. Тоді ми досягли хорошого рівня охоплення, особливо в Києві, Львові та Київській області. Коронавірус, звісно, не зник. Багато з тих, кому була потрібна вакцинація, її отримали. Лікарні надавали допомогу. Пам’ятаю, як на початку війни ми втратили доступ до кисню. Але вже 25 чи 26 лютого 2022-го Україна працювала над розв'язанням цих проблем.
Останній великий спалах коронавірусу в Україні був у липні-серпні 2024 року. Ми повинні бути готові до нової хвилі.
Я хотіла б також торкнутися питання реформи охорони здоров’я. Що ви рекомендуєте для її вдосконалення?
Ми обговорюємо її з 2017 року, і, на мою думку, вона рухається у правильному напрямку. Україна більше інвестує в первинну медичну допомогу, створює цифрові й інформаційні системи, впроваджує інновації, будує інституції, схожі на ті, що є в країнах ЄС.
У певному сенсі реформа допомогла Україні стати більш стійкою перед COVID-19 і війною. Але не кожен українець поки це відчуває. Люди хочуть кращої якості, кращих послуг. Багато українців досі змушені платити за медичну допомогу, навіть коли уряд її фінансує. Проте напрямок реформи правильний.
Амбіція України стати членом ЄС передбачає, що ця реформа, разом із рештою кроків, допоможуть країні наблизитися до вступу. Я бачу це на прикладі своєї країни, Естонії. Якщо постійно впроваджувати зміни, в результаті досягнемо цілей.
Які сценарії для України ви бачите після війни? З якими викликами можемо зіткнутися?
Ніхто не має кришталевої кулі (з відповідями). Ми завжди говоримо про відновлення після війни, але насправді воно вже триває. Аптеки знову відкриваються, центри первинної допомоги працюють, впроваджуються нові послуги. Це дає надію, що, коли настане день закінчення війни, ми продовжимо ці інвестиції.
Проте залишається демографічний зсув. З 6-8 мільйонів людей, які покинули Україну, більшість — молодь. У селах, які я відвідував на сході та півдні, залишаються здебільшого літні люди. У деяких лікарнях працює лише 20-30% медичних працівників. Це виклик — як вирішити демографічні зміни, як більше інвестувати в людський капітал.
В секторі охорони здоров’я потрібно інвестувати в психічне здоров’я та реабілітацію. Маємо забезпечити безбар’єрне середовище. Наприклад, наскільки легко пересуватися Києвом чи Львовом на інвалідному візку? Про ці практичні речі потрібно думати вже зараз.
Для первинної допомоги та лікарень важливо зосередитися на хронічних захворюваннях. Кожна третя людина в Україні у 2024 році відкладає лікування, через це звертається за допомогою надто пізно.
Тому на нас чекає багато роботи після війни. Але спочатку маємо зосередитися на тому, що потрібно робити під час війни.
