Ворожіння, обряди та гуляння – полтавські традиції на андріївські вечорниці

Ворожіння, обряди та гуляння – полтавські традиції на андріївські вечорниці

Ворожіння, обряди та гуляння – полтавські традиції на андріївські вечорниці Суспільне Полтава

«Великі» або ж андріївські – так в Україні здавна називали вечорниці у передвечір свята Андрія Первозваного. На Полтавщині та в інших областях це було одне з найбільш очікуваних свят для молоді, говорить етнологиня Марина Кондратенко. Про традиції та обряди цього свята – далі у матеріалі Суспільного.

Традиції відзначення свята Андрія походять із дохристиянських часів. Вечорниці йому передували – їх влаштовували у ніч із 12 на 13 грудня.

Святкування також називали Калитою. Це тому, що традиційно випікали калиту – круглий корж, що нагадував місяць.

Калитаzernograd.com

Калита

«Одним із улюблених зібрань сільської та містечкової молоді були вечорниці. І вони впродовж багатьох віків залишалися найбільш вдалою формою гуртування молоді. У цей період уже завершувались сільськогосподарські роботи, на вулиці була зима. І це був той період, коли молоді надавалась можливість зустрітися, обрати собі майбутню пару, поспілкуватися та відпочити», каже працівниця Полтавського краєзнавчого музею Марина Кондратенко.

Влаштовували вечорниці в оселі шанованої в селі жінки, до якої батьки без хвилювання могли відпустити дітей. На такі зібрання починали ходити із 16-17 років і тривали вони приблизно з 19 до 23 години. Хлопці могли гуляти довше, якщо дозволяли тато й мама.

Під час вечорниць на Полтавщині круглий корж, який випікали гуртом, підвішували на висоту людського зросту або вище, проводили обряди та розваги. Головний ритуал – відкусити калиту без допомоги рук.

Обряд кусання калитиvokrugsveta.ua

Обряд кусання калити

«Різноманітні були гуляння, співали пісень, проводили досить цікаві ворожіння. Це була окрема яскрава частина зимових свят», – говорить Марина Кондратенко.

Одним з поширених ворожінь на Полтавщині був звичай жбурляти чобота через хату. Зазвичай дівчата знімали його з правої ноги, кидали через дах і дивилися, куди вказує носок взуття. Із тієї сторони, за повір’ями, мав прийти наречений.

У давні часи на Полтавщині сни у ніч з 12 на 13 грудня вважали віщими. Дівчата намагалися не спати на своєму звичному місці, а під ліжко ставили миску з водою, яку накривали дощечкою, імітуючи місточок. Кожна сподівалася, що їй присниться наречений і переведе через цей «місток».

Ворожіння з вареникамиzakarpattya.net.ua

Ворожіння з варениками

Ворожили і на майбутню долю. Дівчата готували вареники із різною начинкою, часто й неїстівною. Далі у хату впускали собаку. А той вареник, який він з’їсть першим, віщував долю для дівчини. На Полтавщині були поширені такі пророцтва:

  • Мак – до сліз у майбутньому;
  • Копійки – до прибуткового наступного року;
  • Гіркий перець – наречений буде із сварливим характером;
  • Вареник без начинки – доля буде неприбутковою і сумною.

На Полтавщині здавна вірили, що у дзеркалі «можна впізнати свою долю». Тому цей предмет теж використовували для ворожінь. Для цього дівчина мала наодинці сісти перед дзеркалом і промовляти певні слова. Спочатку дивилися на відображення, потім відверталися і говорили із заплющеними очима. А далі дівчина мала різко повернутися і розплющити очі. Якщо в дзеркалі обличчя майбутнього нареченого не помітила, то ворожіння повторювала ще двічі. Якщо і це не допомагало, то вважали, що доля дівчини ще не відома, тому ворожити треба наступного року.

Ворожіння з дзеркаломwww.rbc.ua

Ворожіння з дзеркалом

За словами Марини Кондратенко, андріївські вечорниці і свято Андрія розвивали український фольклор, бо молодь на зібраннях переповідала один одному казки, легенди, оповідки, співали пісні тощо.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди