Володимир Улицький зі Львова майже рік працює провідником на евакуаційному потязі — вивозить людей з Покровського напрямку в "тилові" регіони. Загалом у професії він 18 років. Обрав саме її, бо мріяв подорожувати. Нині чоловікові доводиться бути ще й трохи психологом, бо спілкується з людьми, які втратили дім і тікають від війни.
Розтопити пічку, нагріти вагон, роздати постіль і чай, стежити за порядком — Володимир працює провідником евакуаційного вагона майже рік.
Раніше поїзд курсував з Покровська, що на Донеччині, а з вересня – з міркувань безпеки, рушає з Павлограда Дніпропетровської області.
"Нам привозять людей за списком зараз в Павлоград. Дають перелік хто, куди їде — місце призначення. Звичайно ж, їдуть налякані, бо полишали домівки, полишали все, виїжджають. Та страшно, звісно, але кожен виконує свою роботу. Під час війни — кожен виконує свою роботу", — розповідає чоловік.
Що для Володимира є найскладнішим в роботі на евакопотязі — він з нагоди дня залізничника, який відзначають 4 листопада, розповів редакції Суспільне Донбас.
