1 січня 2025-го закінчується контракт між Україною та Росією на транзит газу до Європи. Україна не припиняла його після початку повномасштабного вторгнення, аргументуючи це зобов'язаннями перед європейськими компаніями. Про це, зокрема, заявляв міністр енергетики Герман Галущенко. Проте що ближче до закінчення контракту, тим більше українські посадовці говорять про неможливість продовження транзиту. Суспільне розповідає, що може бути надалі з українською газотранспортною системою та як зупинка транзиту може вплинути на газопостачання в Україні.
Який контракт виконувала Україна
Чинний контракт із Росією Україна уклала наприкінці 2019 року. Згідно з ним, РФ мала прокачати через українську газотранспортну систему (ГТС) в Європу щонайменше 65 млрд кубометрів газу у 2020-му, та не менше ніж по 40 млрд у наступні роки. Все це працювало за принципом "качай, або плати". Тобто Росія мала оплачувати мінімальні обсяги газу (65 млрд та 40 млрд м3), навіть якщо фактично прокачаний обʼєм був би меншим. Загалом, український бюджет мав поповниться на понад 7 млрд доларів.
Після початку повномасштабного вторгнення обсяги газу, який прокачувала Росія через українську ГТС, зменшилися. Наприклад, у 2023 році йшлося всього 14,6 млрд м3. Також, ще у 2022-му голова НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко говорив, що РФ почала платити за прокачку газу менше, ніж передбачав контракт.
Офіційної інформації, скільки саме в останні роки платила Росія, немає, проте за підрахунками колишнього генерального директора ТОВ "Оператор ГТС України" Сергія Макогона, нині Україна щороку заробляє на російському газі близько 800 млн доларів. "З них більша частина використовується для забезпечення транзиту. Тому до бюджету доходить близько 200 мільйонів доларів", — пояснює Макогон.
Чому Україна продовжувала транзит після 24 лютого 2022-го
Так сталося з декількох причин. По-перше, як у 2022 році заявили в Міненерго, транзит газу не зупинили через обовʼязки перед партнерами в ЄС.
"Було побоювання, що зупинка транзиту може бути розцінена Європою як енергетичний шантаж. Тому позиція Києва була така, що ми виконуємо контракт і оглядаємося на кінцеве слово Європи: чи потрібен їм газ", — каже експерт з питань енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
Іншою причиною називали убезпечення газотранспортної системи від російських обстрілів, бо вона також використовується і для передачі газу до українських споживачів.
Які подальші сценарії розглядає Україна
Про те, що перемовин з Росією про продовження транзиту не буде заявляли й в Міністерстві енергетики, і в Нафтогазі. Про це ж казав і президент Зеленський. Але додав, що "якщо буде продовжуватися запит деяких наших європейських колег, ми будемо розглядати їхні прохання".
Йдеться, зокрема, про те, що декілька країн ЄС досі залежать від російського газу, що проходить українською ГТС. Насамперед це Угорщина, Словаччина та Австрія. Правда, остання вже з наступного року повністю відмовиться від російського палива і замістить його газом із Північної Африки та скрапленим газом з інших країн. Угорщина ж отримуватиме російський газ через "Турецький потік", який йде в обхід України по дну Чорного моря.
А от Словаччина і досі не знайшла альтернативи. Тому на початку жовтня премʼєр-міністр країни Роберт Фіцо намагався переконати Україну зберегти транзит газу.
Варіантом для Словаччини може стати азербайджанський газ. Нині він експортується до восьми європейських країн — Хорватії, Сербії, Греції, Болгарії, Угорщини, Італії, Румунії, та Словенії. У травні 2024-го президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив премʼєру Фіцо, що сподівається, Словаччина стане девʼятою в цьому списку. Пізніше, у вересні, Алієв додав, що Азербайджан також веде перемовини як мінімум ще з “трьома європейськими країнами”.
Азербайджанський газ може подаватись в Європу або через Туреччину, або транзитом через Росію, а далі — Україну. У травні голова "Нафтогазу" Олексій Чернишов повідомляв, що перемовини про такий транзит вже йдуть, бо він є важливим "для певних держав поруч з Україною". Також, за словами Чернишова, йдеться не лише про транзит, але й про зберігання газу в підземних сховищах України.
Проте частина експертів сумнівається, чи зможе Азербайджан на додачу до вже існуючого експорту, прокачувати через Україну ще й доволі великий додатковий обʼєм газу. За словами Сергія Макогона зараз Азербайджан експортує близько 15 млрд м3 газу до Європи. Україна, по поки що діючому контракту з РФ — майже стільки ж: 14 млрд м3. Тож Азербайджану доведеться збільшити експорт вдвічі. "Але в них немає такої можливості. Потрібно розбурювати газові родовища, а це десятки років. Це швидко не робиться", — говорить Макогон.
На його думку, це можливо лише якщо газ, який буде проходити територією РФ, заживлюватиметься російським. Тож фактично через Україну буде все одно йти російський газ, пояснює колишній міністр енергетики Іван Плачков. "Не можна забезпечити молекулу азербайджанського газу, щоб тільки вона прийшла до України, адже для цього потрібно було б будувати окремий прямий газогін. Азербайджанський газ буде споживатися десь в Росії, наприклад, а російський буде йти по території України".
Якщо Азербайджан транспортуватиме російський газ в Європу, прибутки РФ майже не зміняться, каже Андріан Прокіп. Такі ризики розуміють і в "Нафтогазі". Керівник компанії Олексій Чернишов запевнив, що Україна готова ставити Азербайджану "чіткі умови", щоб не допустити транзиту саме російського газу.
Які є ризики зупинки транзиту для українців
Газотранспортна система України є однією із найбільших у світі, проте після початку повномасштабного вторгнення для транзиту газу в ЄС використовувався лише один газопровід Уренгой — Помари — Ужгород. Газ до України "заходить" поблизу російського міста Суджа, яке з серпня 2024-го контролюють Сили оборони. Якщо Україна припинить транзит газу з Росії, ГТС працюватиме у реверсному режимі — тобто буде транспортувати газ виключно по території України до внутрішніх споживачів.
Але у цієї схеми є технічні недоліки — внутрішнє газопостачання України частково також залежить від транзиту російського газу, пояснює Іван Плачков. Це допомагає українській системі створювати відповідний тиск для транспортування газу до українців. "Щоб забезпечити цей тиск, потрібен газ у великій кількості, адже об'єм газопроводів великий. Інакше можуть бути проблеми в деяких регіонах з забезпеченням газом. Але тиск можливо підтримувати за рахунок газу в українських сховищах, якого має бути достатньо", — каже Плачков та додає, що для достатнього тиску потрібно близько 20 млрд м3 газу у сховищах.
На 1 жовтня в них, згідно з даними консалтингової компанії ExPro, було близько 13 млрд м3. Тоді ж очільник "Нафтогазу" Олексій Чернишов заявив, що технічно Україна готова пройти зиму без транзиту російського газу. Суспільне попросило про більш детальніші коментарі у Міністерства енергетики, "Оператора ГТС України" та "Нафтогазу", але на момент виходу матеріалу відповідей ми не отримали.
Проте після зупинки російського транзиту виникає й інше питання: чи почне РФ атаку на ГТС України та наскільки система вразлива? За словами директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченко масовані удари по магістральних газогонах можуть "призвести до проблем транспортування газу в Україні".
Проте на думку Андріана Прокіпа знищити українську ГТС швидко — неможливо, адже вона є однією із найбільших у світі. Тож для суттєвої шкоди Росія має робити це систематично та із залученням великої кількості ракет і дронів — так як і під час атак на енергообʼєкти.