28-річний військовий з Волинської області служить у третьому полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго в Кропивницькому. Має позивний “Хем” – це скорочено від Хемінгвей. Книгу цього автора читав під час ротації.
Протягом тижня, до 6 грудня – Дня Збройних сил України – ми підготували історії про військових Кіровоградської області, які служили або служать в українській армії. Це п’ята історія.
В Донецький аеропорт “Хем” потрапив першого жовтня 2014 року. Тоді був добровольцем українського корпусу: “Після бою 2 жовтня, коли мене поранили, коли хлопці наші загинули, двоє від полку і двоє від добровольчого українського корпусу, після того ввечері, мені сказали, що термінал згорів”.
У музеї третього полку обороні Донецького аеропорту присвятили окрему залу. Тут зберігають зразки боєприпасів, які прилітали від окупантів, пошкоджений прапор України, який тоді майорів на даху аеропорту. На фотографіях є неушкоджений термінал. В жовтні через постійні артобстріли його перекриття впало в середину будівлі.
Суспільне: КропивницькийЦе місце старого терміналу на світлині, каже, запам’ятав на все життя: “З одного боку дуже теплі, з іншого боку жахливі спогади. В цій кімнаті несли чергування хлопці, які слідкували за злітно-посадковою смугою. І в цій кімнаті я був поранений від танкового снаряду”.
Поранення отримав у першу добу перебування в аеропорту: “В той день загинув один мій побратим, від того самого снаряду, що і я був поранений. Мене по діагоналі від правої ноги до лівого плеча усіяло осколками. Найбільший осколок попав мені в ногу”.
Служити в третій полк спецпризначення пішов після знайомства з командиром полку з позивним “Редут”. “Коли нас почали евакуювати, почався мінометний обстріл, нам потрібно було метрів 25 пробігти з старого терміналу. А в мене нога поранена, я не надто сам рухався. Побратим підставив своє плече. Починається обстріл, команда: “Лягай, міни”. Я йому кажу: "Біжи назад, в термінал", ми як раз на пів дороги застряли. Я лягаю, повертаю голову дивлюся – командир стоїть в повний зріст, там міни падають за метрів 20-30 від нього. Він залишився зі мною, дивився мені в очі, щоб я не боявся”.
"Хем" каже, що пишається тим, що служить у с кладі полку спецпризначення.
Читайте також
- Столярство допомагає відволіктись від спогадів про бої та загиблих побратимів. Віталій Демешко .
- "Захист чоловіка відчуваю щохвилини",– дружина загиблого на Сході прикордонника.
- Це була моя надія, мій син. Батько спецпризначенця, який загинув під Савур-Могилою.
- Реабілітуватись після поранення допоміг спорт. Історія ветерана з Кропивницького.