Недоступне місто: як жити, коли залежиш від візка. Розповідь черкащанки

Недоступне місто: як жити, коли залежиш від візка. Розповідь черкащанки

Недоступне місто: як жити, коли залежиш від візка. Розповідь черкащанки Суспільне: Черкаси

Щоб дійти до лікаря, придбати продукти чи просто прогулятися зі своєю п’ятирічною донечкою смілянка Валерія Скірдіна щодня проходить випробовування. У дівчинки ДЦП. Жінка, замість інвалідного візка, носить доньку у слінгу. Чому так, розбиралися кореспонденти Суспільного.

Місто для Валерії, як і десятків інших людей з інвалідністю, недоступне. Як доводиться пристосовуватися, щоб просто жити, жінка розповіла Суспільному.

П'ятирічна Олеся Міщенко має інвалідність із народження: дівчинка не тримає голову та не може самостійно сидіти. Носити доньку у слінгу жінка пристосувалася відразу після виписки з пологового:

"Там практикували метод кенгуру для дітей, які зарано народилися, вона була маленька і мені сподобалося. Це було легко".

Як живуть діти з інвалідністю у містах з низьким рівнем доступності на ЧеркащиніСуспільне: Черкаси

За п'ять років жінка назбирала колекцію слінгів. Однак, правильно його одягнути – справа не з легких. Щоразу, аби вийти в місто у справах, Валерія удосконалює свої навички, бо без цього – ніяк. За її словами, зі слінгом зручно, адже безперешкодно заїхати у приміщення дитячої поліклініки візочком важко:

"Там тебе «зустрічають» сходи. Це щоб потрапити на перший поверх, але лікар, до якого мені потрібно, профільний, він знаходиться на другому поверсі".

Зі слів завідувачки поліклініки Алли Понизько, стару будівлю навряд чи вдасться облаштувати ліфтом чи пандусами:

"Це дуже важко переробити, але ми завжди готові йти на зустріч – лікар, якщо потрібно, спуститься вниз".

Проблема доступності міста не вирішується, тому що, зі слів Валерії, на неї мало звертають уваги в суспільстві:

"Сказати, що Сміла непристосована – це нічого не сказати. Це проблема для людей, у яких діти у візочках, для людей, які не можуть підняти ногу на бордюр на пішохідному переході. Потрібно стояти біля того бордюра і думати, як на нього піднятисятися, біля магазину і думати, як на ті сходи вилізти. Якщо й є пандус, то є ще й проблема з дверима".

Як живуть діти з інвалідністю у містах з низьким рівнем доступності на ЧеркащиніСуспільне: Черкаси

За словами заступника начальника управління архітектури Ігоря Самойленка, ситуація з доступністю в місті поки не вирішена:

"Нині ведеться робота з оновлення комітету доступності. Туди будуть входити представники депутатського корпусу, представники маломобільних груп населення. Буде проводитися інвентаризація, огляд об'єктів, де мають бути пандуси, будуть робити приписи.

Читайте також: На Черкащині організували проєкт для мам, які виховують дітей з інвалідністю

За словами голови громадської організації "Спілка батьків дітей з інвалідністю" Анни Лихвар, вирішувати проблему доступності потрібно не тільки на місцевому рівні:

"Це глобально, це тільки вирішується на державному рівні, на законодавчому рівні, не просто прописуються якісь акти, нормативи. Вони мають контролюватися дуже жорстко, а порушників потрібно карати".

Доки проблема доступності в місті існує, Валерія Скірдіна розраховує лише на власні сили, і долає їх, дивлячись на посмішку своєї доньки:

"Вона коли просинається, то починає посміхатися раніше, ніж відкриває очі. Мені здається, це єдина людина в світі, яка може прокинутися і відразу посміхатися".

З її слів, своєю дружністю донька її підзаряджає.

Авторка Наталія Старинець

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди