Низка правозахисників закликала президента України Володимира Зеленського ветувати ухвалений парламентом закон, який надає роботодавцям додаткові підстави звільнити працівника, зокрема за неповідомлення про контакти з людьми на окупованих Росією територіях.
Про це йдеться у заяві, яка опублікована на сайті Центру прав людини ZMINA.
Автори звернення до глави держави вважають, що вимога повідомляти про контакти в російській окупації суперечить державній політиці реінтеграції, а також фактично робить з мільйонів переселенців та інших громадян, зареєстрованих в окупації, тих, “зв’язок” з ким слід сприймати як загрозу.
"Безсумнівно, злочини проти основ національної безпеки, зокрема колабораційні дії, належить ретельно розслідувати. Проте ці випадки мають розглядатися через призму національного кримінального законодавства, а не зміни до КЗпП”, – кажуть правозахисники.
Аналіз законопроєкту показав, що він не містить визначення “зв’язків із фізичними особами”, тож не зрозуміло, контакт із ким може призвести до проблем.
“Родинні зв’язки, контакти з колегами й друзями чи, може, підтримка зв’язків у соціальних мережах (як-от обговорення з невідомими людьми новин, поточної ситуації абощо). Невизначеність обсягу та змісту поняття “зв’язки”, про які має бути сповіщено роботодавця, очевидно порушує принцип правової визначеності й передбачуваності застосування правових норм. Таке положення фактично дозволяє роботодавцеві звільнити працівника безпідставно”, – звертають увагу правники.
Вимогу щодо повідомлення про “зв’язки” з жителями на ТОТ чи людьми, які там перебувають або зареєстровані, правозахисники називають “непропорційним заходом державної політики для захисту національних інтересів України в умовах збройної агресії”.
“Якщо автори законопроєкту справді вважають, що будь-які “зв’язки” з жителями окупованих територій чи переселенцями становлять потенційну загрозу національній безпеці, то як бути із Силами оборони України – адже чимало українських воїнів не просто мають такі зв’язки, але й самі є переселенцями з окупованих територій, мають там рідних і близьких, воюють за повернення до свого рідного дому”, – підкреслюють правозахисники.
Від Зеленського вимагають ветувати закон та повернути його до Верховної ради з такими пропозиціями:
- вилучити з тексту пункт 14 статті 40 КЗпП України;
- вилучити з тексту абзац перший частини другої статті 142 КЗпП України.
Автори заяви підсумували, що держава має всебічно сприяти підтримці зв’язків із жителями окупованих територій, а не ставити ці зв’язки “поза законом”.
“Підтримка зв’язків із громадянами в окупації – не злочин”, – нагадують правозахисники.
Що відомо про ухвалений Радою закон
25 квітня Верховна рада ухвалила закон №7731 “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань”. Відповідно до проєкту закону, зареєстрованого у парламенті ще у вересні 2022 року, пропонувалося внести зміни до статті 41 Кодексу законів про працю України та визначити на законодавчому рівні додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за умови “вчинення працівником, який працює на об’єктах державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави та/або об’єктах критичної інфраструктури, проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, пов’язаного з його підтримкою держави-агресора”.
Проте, до другого читання зміст цього законопроєкту суттєво змінився: замість внесення вищезгаданих змін до статті 41 КЗпП України законопроєкт передбачив зміни до статей 40, 43, 46, 142 КЗпП України, згідно з якими його дія поширювалася б не лише на працівників обʼєктів критичної інфраструктури. Зокрема, цим законом внесено зміни до статті 142 КЗпП України, відповідно до яких складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення про “надання працівниками інформації щодо наявних у них зв’язків з фізичними особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України”. Встановлення зазначених правил поведінки на підприємствах, в установах та організаціях, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури обов’язкове. Водночас відповідно до запропонованих змін до статті 40 КЗпП України, невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі чи організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 КЗпП України, може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
