Ввечері 8 лютого на офіційному сайті Офісу президента був опублікований указ про звільнення Валерія Залужного з посади головнокомандувача Збройних сил України.
Водночас були опубліковані укази про звільнення Олександра Сирського з посади командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та призначення його новим головнокомандувачем ЗСУ.
Президент Володимир Зеленський 8 лютого зустрівся із Валерієм Залужним. Зокрема глава держави обговорив із генералом, яких оновлень потребують Збройні сили України. Пізніше Зеленський повідомив, що звільнив Залужного із посади головнокомандувача ЗСУ, а на його місце призначив генерал-полковника Олександра Сирського, який до цьго командував Сухопутними військами.
Повідомлення про відставку Залужного
Ввечері 29 січня колишній народний депутат Борислав Береза та чинний нардеп Олексій Гончаренко повідомили, що Володимир Зеленський нібито підписав указ про відставку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Пізніше того дня в Офісі президента це заперечили. Проте, деякі українські ЗМІ розповіли подробиці начебто зустрічі президента та головнокомандувача — Зеленський пропонував Залужному таки піти з посади, а на зустрічі нібито був також і міністр оборони Рустем Умєров.
Сам Залужний не коментував ситуацію.
Згодом про зустріч Зеленського з Залужним та дискусію навколо потенційної відставки почала писати західна преса. За даними The New York Times Зеленський не звільнив Залужного начебто через розголос та брак кандидатури на заміну. The Times припустили, що президент скасував рішення через реакцію міжнародних партнерів України. The Economist писало, що головнокомандувачу пропонували посаду секретаря РНБО, The Washington Post — що Залужний відмовився від цієї пропозиції.
31 січня CNN повідомило, що Зеленський “до кінця тижня” підпише указ про відставку Залужного. Серед кандидатів у наступники журналісти вказали керівника ГУР МО Кирила Буданова та командувача Сухопутними військами Олександра Сирського. За день видання опублікувало статтю Залужного, в якій він розповів про бачення стратегії війни цього року.
2 лютого секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що документу про відставку Залужного “на сьогодні” немає.
Чутки про нібито конфлікт між політичним та військовим керівництвом України з'являлися з осені 2023 року. В Офісі президента тоді їх заперечували, а в грудні минулого року міністр оборони Рустем Умєров заявив, що відставка Залужного не планується.
Що відомо про Валерія Залужного
Генерал Валерій Залужний народився в 1973 році у Звягелі (тоді Новоград-Волинський) Житомирської області у сім’ї кадрового офіцера. Закінчив місцевий технікум за спеціальністю “прикладна механіка”. У 1993 році вступив до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 1997-му з офіцерським званням. Його університетський диплом був присвяченийструктурі армії США.
Залужний розпочав військову кар’єру з посади командиру взводу. Після — керував ротою та батальйоном. У 2007 році закінчив з відзнакою Національну академію оборони України та був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командира механізованої бригади. У 2009-2012 роках Залужний очолював 51-шу окрему механізовану бригаду. У 2014-му закінчив Національний університет оборони України.
З липня 2014-го він — командувач сектора "С", який після початку російсько-української війни створювався на межі Донецької та Луганської областей. За три роки Залужному присвоїли звання генерал-майора.
Наприкінці 2020 року він отримав ще одну освіту, закінчивши Острозьку академію за спеціальністю “міжнародні відносини”. 27 липня 2021-го указом президента його призначили головнокомандувачем ЗСУ.
Однією з перших вказівок Залужного після призначення на посаду став дозвіл військовим на лінії зіткнення на Донбасі відкривати вогонь у відповідь на обстріли з російського боку без погодження з вищим керівництвом.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ Залужному присвоїлизвання генерала — найвищого у ЗСУ. За версією журналу Time, у 2022 році він увійшов до списку ста найвпливовіших людей світу.
Наприкінці 2023-го Залужний захистив дисертацію з права і здобув докторський ступінь.
За час повномасштабного вторгнення генерал не часто комунікував з пресою, проте опублікував декілька програмних матеріалів. Восени 2022-го Залужний писав, що ЗС України потрібні танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти та боєприпаси. А також “перенесення” війни вглиб території противника.
За рік Залужний опублікував статтю у журналі The Economist, де попередив про ризик переходу війни у затяжну позиційну стадію, а також про відсутність можливостей для швидкого прориву будь-якої зі сторін. Окрім того, за словами генерала, Захід запізнився з передачею ряду озброєнь, а українській стороні потрібно модернізувати організаційні процеси, пов’язані з військом.
1 лютого 2024-го Залужний написав статтю для CNN, де поділився баченням стратегії війни у 2024 році. Вона, за словами Залужного, має опиратися на технологічний прогрес, потребує оснащення ЗСУ високотехнологічними засобами ураження, а українському війську варто "відмовитися від стереотипного мислення".
Що відомо про Олександра Сирського
Олександр Сирський народився 26 липня 1965 року у селі Новинки Володимирської області РРФСР. Здобув освіту в Академії Збройних сил України та Національному університеті оборони. Обидва навчальні заклади закінчив із відзнакою.
Сирський пройшов всі етапи служби в армії: від командира взводу до заступника начальника Генштабу ЗСУ. На початку 2000-х років Сирський командував 72-ю механізованою дивізією у місті Біла Церква, що на Київщині. У 2013 році обіймав посаду заступника начальника Головного командного центру ЗСУ, відповідав за співпрацю з НАТО. На початку війни на Донбасі у 2014 році Сирський очолив штаб АТО.
У 2019 році Сирський став командувачем Сухопутних військ ЗСУ, а у 2020 році йому призначили звання генерал-полковника.
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Сирський командував підрозділами ЗСУ, які обороняли Київ. У вересні 2022 року був одним із командувачів контрнаступом на Харківщині. Також він був відповідальний за операційну зону Східного угруповання військ: територія від Куп'янська (Харківщина) до Бахмута (Донеччина).
