"Якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас". Історія власниці Нікопольського кінного клубу та зоопарку

"Якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас". Історія власниці Нікопольського кінного клубу та зоопарку

У Нікополі на Дніпропетровщині працює ранчо. Власниця Тетяна Лобода каже, тримають 11 коней та зоопарк з лисицями, єнотами і голубами. У кінному клубі вчать верховій їзді, проводять прогулянки та фотосесії, готують до участі в турнірах. Зараз жінка власними силами намагається утримувати тварин: коням на добу необхідно близько 150 кілограмів сіна. Лисиць та єнотів довелося перевести на собачий корм.

Власниця "Білої підкови" розповіла Суспільному, ранчо було засноване у травні 2014 року.

"Це було вже 10 років тому. Був один білий кінь і з нього і почалось все ранчо. Зараз вона досі зі мною, їй вже 18 років в цьому році було. Ну і думаю вона в мене проживе до останніх днів свого життя", – розповідає жінка.

Тетяна Лобода деякий час жила з дітьми в Ірландії. Каже, це був цінний досвід, бо там теж працювала з кіньми. Коли була закордоном, тваринами опікувались знайомі.

"Це було і тяжко, але я працювала там з конями, тобто я заробляла гроші на відновлення ранчо", – зазначила Тетяна.

"Якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас". Історія власниці Нікопольського кінного клубу та зоопарку
Фото: Суспільне Дніпро

"Все, що можна було я роздавала, когось продавала. В Олексіївку частина виїжджала, частина виїжджала до міста Запоріжжя там в мене теж знайомі є, і в Томаківку. А кого ну не змогла звідси вивести, тут сусід Олександр є, він ну теж тримає тут корів. От і він все це весь цей час годував, придивлявся за ними", – розповідає власниця ферми.

Коли жінка повернулась до України, довелось відновлювати кінний клуб та зоопарк.

"Ну і ще я не хочу виїжджати, бо дуже-дуже було тяжко все відновлювати з минулого року. Тобто залишаючи це — це ж тут все розтягнуть. А так, я коли приїхала — провела і світло, і камери, і інтернет. Ще раз я мабуть цього не потягну", – каже вона.

Власниця розповідає, зараз на ранчо тримають 11 коней та зоопарк з лисами, єнотами і голубами.

"Якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас": Історія власниці Нікопольського кінного клубу та зоопарку
Мармурова лисиця з Київщини. Фото: Суспільне Дніпро

"Це мармурова лисиця, вони виведені не дикій природі, вони виведені людиною. У Києві був розплідник, і він розпадався, і от я з Києва привезла пару таких. Стосовно зоопарку: в нас лиси, єноти, голуби, кури, козочка, поки все. У нас зоопарк був раніше великий, але ну нема сенсу стільки тримати і от у минулому році, коли ми виїжджали звідси, то це все що лишилось з того року", – каже Тетяна.

"Якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас": Історія власниці Нікопольського кінного клубу та зоопарку
Єнот у зоопарку на Нікопольщині. Фото: Суспільне Дніпро

Жінка каже, на початку повномасштабного вторгнення їм допомагали небайдужі люди.

"Зараз вже люди більш втомились від затяжної такої війни, і допомоги в нас немає. По зоопарку, ну лиси, єноти їдять м'ясо. Ми в принципі перейшли зараз і на сухий собачий корм", – розповіла вона.

За розрахунками жінки, на одного коня треба понад 150 кілограмів сіна на день.

"В мене дев'ять крупних голів і двоє поні, ну двоє поні будуть їсти як один кінь. Людей зараз, ну взагалі немає, якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас. У нас залишилась одна дівчинка, яка займається, яка хоче своє життя пов'язати далі з конями. А до війни в мене і по 20 і по 30 учнiв було, на постійній основі. А послуги: верхова їзда, разові прогулянки верхи", – зазначає жінка.

"Якщо хтось приїде поїздити верхи — це як свято в нас": Історія власниці Нікопольського кінного клубу та зоопарку
Кінний клуб на Нікопольщині. Фото: Суспільне Дніпро

Тетяна розповідає, що хоче й надалі займатися розвитком кінного клубу та зоопарку.

"Це моє, як кажуть. Я це робила, я це створювала і я це лишати не хочу. Тим більш, тут у мене дім, тут у мене двоє дітей. Хочу, щоб більше було людей, які займалися, вчилися и виїжджати на змагання, як ми робили і раніше", – розповідає Тетяна Лобода.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок