"Це традиції та затишок": вінницька психологиня про святкування Нового року під час повномасштабної війни

"Це традиції та затишок": вінницька психологиня про святкування Нового року під час повномасштабної війни

"Це традиції та затишок": вінницька психологиня про святкування Нового року під час повномасштабної війни
Фото: loon.site

Через повномасштабне вторгнення багато людей не хочуть святкувати Новий рік та Різдво. Про це Суспільному розповіла психологиня Тетяна Гнатюк. Вона ж дотримується іншої думки: свята є частиною нашої життєвої рутини.

"Святкувати чи не святкувати, а можливо не на часі"

"Спочатку розберемося зі словом святкувати, з чим асоціюється, з гучними вечірками чи скромними посиденьками в колі рідних та близьких. Гучні вечірки можна залишити до перемоги, а ось тихі посиденьки використати саме час. Свято створюється в душі, а потім наповнює всю оселю та збирає близьких. Свято — це традиції. Свято — це затишок. Такий емоційний стан необхідний кожному. Адже ніхто не знає який день може стати останнім".

"Потрібно жити тут і зараз"

"Потрібно жити тут і зараз, враховувати традиції, передавати їх дітям, насолоджуватися кожною миттю. Відкладене життя — це не про життя, а про очікування, які призводять до стресу, тривоги, розчарувань, злості, роздратування. Краще створюйте настрій в душі щоденно, зробіть це традицією, тому що саме вони дають відчуття стабільності, підіймають дух боротися далі, дарують надію на перемогу. Радійте прикрашеній у яскраві іграшки ялинці, посміхайтеся вогникам, які виблискують на гілочках, насолоджуйтеся купівлею подарунків своїм близьким, сміливо донатьте нашим хлопцям, подумайте як їм подарувати свято — це все додає рівноваги та стабільності психологічному стану".

"Я воюю за те, щоб моя дитина жила в країні, де є традиції Різдва"

"Як говорить мій клієнт, який військовий на нулі: "я воюю за те, щоб моя дитина жила в країні, де є традиції Різдва. Це про атмосферу, а не про розпивання алкоголю. Мені хочеться чути в телефоні слухавці мою дружину й дитину, радісними, бо це мене мотивує битися далі до перемоги"

Тож святкувати чи не святкувати — це рішення кожного особисто і в будь-якому варіанті, воно не відключить почуття провини тому, хто його відчуває. Тому, відштовхуйтеся від своїх почуттів, придумайте варіант, де провини буде трішки менше аби себе потім не придушувати. Привід для смутку можна відшукати дуже легко, а привід для радості — це ще треба добряче пошукати".

На початок