Спеціальний трибунал для покарання Росії за злочин агресії, ордер на арешт Путіна від Міжнародного кримінального суду, майбутні репарації РФ, доведення злочину геноциду, притягнення до відповідальності Росії та її керівників — про успіхи України в міжнародних судах в справах проти РФ Суспільне, на конференції "На сторожі задля верховенства права" у Львові поговорило з Антоном Кориневичем — послом з особливих доручень МЗС України та агентом України в Міжнародному суді ООН.
Які основні досягнення ви б виділили на шляху притягнення Росії до відповідальності за цей рік? Найперше, що пригадується — ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової. На що ще варто звернути увагу?
Можна говорити про два треки — індивідуальну кримінальну відповідальність за вчинення найтяжчих міжнародних злочинів і міжнародну відповідальність держави.
На напрямку індивідуальної кримінальної відповідальності ключовою подією є два ордери на арешт, видані 17 березня цього року проти Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за депортацію й переміщення українських дітей. Віримо, що це — не завершення історії, і що ми бачитимемо наступні ордери проти російських громадян за вчинення і воєнних злочинів, і злочинів проти людяності, і, можливо, злочину геноциду також.
По треку індивідуальної відповідальності я б виділив ще декілька моментів. Перше — цього року ми запустили коргрупу з питання створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. За цей рік вона провела шість зустрічей.
На якому рівні там представлені країни?
Юридичні радники міністерств закордонних справ. 40 держав, декілька міжнародних організацій. Це не лише держави з євроатлантичного регіону, є і з так званого Глобального Півдня. Коргрупа працює як майданчик для пошуку рішення, моделі, опції для створення спеціального трибуналу.
І третій момент — створення і початок дії ICPA — Міжнародного центру з кримінального переслідування за злочин агресії в Гаазі на базі Євроюсту. Він почав працювати з липня. Це перша міжнародна спроба спільного розслідування злочину агресії у випадку його реального вчинення після Другої світової війни.
По треку міжнародно-правової відповідальності держав я б зазначив Міжнародний суд ООН. Цього року відбулися два слухання. У червні — по суті у "великій справі", як ми її називаємо — про порушення РФ міжнародних конвенцій "Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації" та "Про запобігання фінансування тероризму". Це перші слухання по суті взагалі в усіх справах "Україна проти Росії" в усіх міжнародних судових установах.
У вересні у нас також пройшли слухання щодо попередніх зауважень РФ по Конвенції по геноциду — "звинувачення у геноциді". Крім України в них брали участь ще 32 держави. 20 вересня був історичний день у роботі суду — вперше Міжнародний суд ООН заслухав таку значну кількість інтервенцій.
Що значить інтервенції?
Це позиції держав-учасниць Конвенції про геноцид, які долучилися до справи. Вони не стають сторонами спору, а лиш долучаються до справи через свій інтерес у правильному застосуванні й тлумаченні Конвенції. Але рішення суду буде обов'язковим також і для них.
Ну і ще по треку міжнародно-правової відповідальності Росії я б також зазначив важливість створення реєстру збитків у Гаазі. Його запуск — це перший крок на шляху до створення міжнародного компенсаційного механізму.
На якому етапі створення спеціального трибуналу за злочин агресії? Наразі у публічному просторі немає суттєвих оновлень по ньому. Чи цей процес загальмувався?
Я б не сказав, що щось там застопорилося. Я навів вам приклад — в липні почав працювати ICPA. Ми розуміли, що можемо запустити щось, що буде займатися розслідуванням, допоки у нас немає трибуналу. Ключове завдання — знайти модель для створення трибуналу. Є моделі, які ми обговорювали, але також ми конструктивно налаштовані на те, щоб подивитися, чи є якісь інші моделі.
В Гаазі працює центр зі збору доказів щодо злочину агресії РФ. Можете пояснити, про який формат доказів йдеться?
Я не прокурор, тож не маю доступу до кримінальних проваджень. Чому ми взагалі домагалися створення цього центру? Після Другої світової війни злочин агресії не розслідувався. Він доволі специфічний, немає міжнародних трибуналів, крім Нюрнберзького і Токійського. Злочин агресії виписаний в кримінальних кодексах багатьох держав, але практика роботи з ним або відсутня, або може відрізнятися залежно від держави, від юрисдикції.
Прокурори, які в рамках ICPA займаються процесуальним керівництвом розслідування злочину агресії, напрацьовують спільні політики та стратегії розслідування цього злочину. І коли настане момент для запуску спецтрибуналу, він зможе використовувати результати цієї роботи.
Ордери на арешт Путіна і Львової-Бєлової. Чи дійсно вони поглиблюють ізоляцію Росії і її президента?
Вважаю, ордер на арешт проти Путіна сильно працює. Лідери багатьох держав не сядуть з ним за стіл переговорів, не потиснуть йому руку. Він — потенційний міжнародний воєнний злочинець. Щодо його політичних відносин з державами, які не беруть участі в системі МКС, я не можу це коментувати, бо юридичних аргументів тут немає. Але те, що всі держави-члени Міжнародного кримінального суду мають обовʼязкове зобовʼязання затримати цю особу, щойно вона потрапляє до їхньої юрисдикції — це безапеляційно, немає шляхів уникнути цього.
Чи ви з міжнародними партнерами продовжуєте комунікувати, що Росія скоїла злочин геноциду? Адже були, наприклад, висновки ООН про те, що ознак геноциду немає.
Ми завжди говоримо, що РФ, а саме конкретні російські чиновники, військові вчиняють геноцид. Це злочин, і за нього має бути індивідуальна кримінальна відповідальність.
Ми вже маємо в судах України вироки російським пропагандистам за публічне підбурювання до вчинення геноциду. Можливо, скоро будемо мати вироки власне за геноцид. Ймовірно, після цього матимемо в документах міжнародних організацій визначення того, що злочин геноциду певною мірою вчинявся. Безумовно, важливим етапом на цьому шляху були б ордери на арешт від Міжнародного кримінального суду. Гадаю, колеги, які займаються процесуальним керівництвом за злочини, вчинені під час агресії Росії проти України, надають значну увагу цьому питанню.
Поясніть, будь ласка, докладніше про замороження російських активів і про репарації. Адже ці питання ви просуваєте в Міжнародному суді ООН.
Будь-яке рішення міжнародної судової установи про те, що РФ порушила міжнародне право — це також відкриття потенційної можливої роботи по репараціях. В Міжнародному суді ООН в нас є два провадження проти Росії. Якщо в одній справі матимемо рішення суду, яке говоритиме, що РФ порушила міжнародне право у відповідній конвенції, наступна стадія слухань буде репараційна.
В такому разі Україна подає свої оцінки?
Там є різні механізми, але це все теж робить Міжнародний суд ООН в рамках проваджень в тій же справі, але на окремій стадії — репараційній, компенсаційній. Ми на самому початку заявили, що РФ має компенсувати збитки, завдані її неспровокованим повномасштабним вторгненням.
Україна називає якісь приблизні оцінки завданих збитків?
У провадженнях Міжнародного суду ООН ми не називали конкретну цифру. Все змінюється щодня, вони щодня нас атакують. Але звісно, коли наступить репараційна стадія, цифри надавати будемо.
Далі почнеться процедура щодо виплати репарацій?
Має бути рішення Міжнародного суду ООН, що держава "А" повинна сплатити державі “Б” таку-то суму компенсацій.
Ми не можемо поки говорити про якісь конкретні часові межі?
Не можемо. Міжнародний суд ООН — це точкова річ щодо компенсацій, коли він розглядає порушення конкретних конвенцій, а не взагалі. Відповідно репарації стосуватимуться порушення цих конвенцій.
Є ширший трек створення компенсаційного механізму. Його ведуть наші колеги з Міністерства юстиції. Вони добилися значних результатів на цьому треку, зокрема, створення реєстру збитків. Це база даних, яка буде збирати всі заявки про збитки. Потім має бути компенсаційна комісія, яка вирішуватиме, кому скільки має бути. І компенсаційний фонд, який мають наповнити за рахунок компенсованих активів РФ.
Які ви бачите основні прогалини в міжнародному праві, які оприявнила повномасштабна війна Росії проти України?
Відповідальність Росії за війну проти України має бути повною і всеосяжною. Для цього мають ефективно працювати всі міжнародні судові органи й плюс — маємо заповнити як мінімум дві прогалини, які бачимо сьогодні.
Перша — це відповідальність за злочин агресії. Друга — створення компенсаційного механізму. Без цього не зможемо говорити, що відповідальність повністю настала. Обидва механізми мають бути створені незважаючи ні на що.
