"Вдалося врятувати життя тридцятьом бійцям": історія захисника з Тернопільщини

"Вдалося врятувати життя тридцятьом бійцям": історія захисника з Тернопільщини

Військовий з Тернопільщини Андрій Русенко
Військовий Андрій Русенко. Фото: Суспільне Тернопіль

Житель Тернопільщини Андрій Русенко з позивним "Оскар" на передовій з першого дня повномасштабної війни. Він родом із Борщівщини. У цивільному житті чоловік був гірником, працював у шахтах. Коли розпочалася антитерористична операція, поїхав на схід захищати Україну.

В складі полку "Айдар" виконував бойові завдання на Луганщині. Після ротації був заступником голови районної ради Борщева. Зараз служить у 103-й бригаді тероборони.

Чоловік розповів, два місяці тому через стан здоров'я був змушений залишити позиції і приїхати на лікування. Він каже, за кілька днів повернеться на передову. Пригадує свій бойовий досвід, який здобув в АТО.

"Для мене це був офіцерський вишкіл в бойових умовах. Я починав з командира взводу, потім став командиром стрілецької роти. Потрапивши в "Айдар", був призначений начальником групи бойового управління".

Військовий Андрій Русенко
Андрій Русенко. Фото: Суспільне Тернопіль

Андрій Русенко каже, що зараз на позиціях складна ситуація.

"Не вистачає людського ресурсу. Якої б зброї ми не мали, то все це не замінить піхоту. Не відбувається ніяких ротацій, хлопці там практично живуть, без можливостей якоїсь заміни. Єдине, що дозволяється, то виїхати на один день помитися, попрати речі, прийняти душ. Дуже рідко хлопці потрапляють у відпустку".

Боєць Андрій Русенко
Військовий. Фото: Суспільне Тернопіль

Військовий розповів, як вони переправляли військову техніку через річку Сіверський Донець.

"Це був початок наступальної операції. Наш підрозділ тоді мав відповідати за переправу автомобільної техніки через річку Сіверський Донець. Щоб не допустити втрат, довелося вдатися до деяких хитрощів. По сусідству була наведена ще одна переправа, яка нібито працювала. Російські військові завдавали удари по ній. Обстріли тривали цілий день. Важко було, коли ти наступаєш, чи відступаєш, десь робиш якісь маневри, ти можеш десь сховатись, відступити. Переправа – це місце, звідки ти нікуди не втечеш, маєш виконувати завдання. Коли ввечері ми підрахували, скільки всього нам вдалося переправити, а це було 25 одиниць техніки своєї і ще побратимів. Ми ще назад евакуювали кількох поранених, при цьому не втративши жодного свого бійця і автомобіля".

Військовий
Боєць Андрій Русенко. Фото: Андрій Русенко

За словами бійця на передовій важливо розмовляти українською мовою.

"Військовослужбовці мають розуміти одну просту річ, що розмовляй українською, то залишишся живим. Не раз було, що, виходячи на нуль, ми чуємо російську мову, а коло нас просто стоять сусідні побратими з різних бригад, чи Миколаївська, чи Житомирська, чи Харківська і вони більш російськомовні. Ми були готові відкривати вогонь тільки через те, що ми чули російську мову у відповідь".

Військовослужбовець Андрій
Військовий з позивним "Оскар". Фото: Андрій Русенко

У вільний від виконання бойових завдань час, перехоплював та розшифровував дані російських радіостанцій. Інформація, яку він звідти дізнавався, рятувала життя побратимів.

"Один випадок пам'ятаю, коли розшифрував координати і бачу, що це є розташування нашого одного з ротних пунктів. Я негайно викликаю їхнього чергового, він не відгукується на зв'язок. Ми пробуємо ще і ще раз, але немає ніякого зв'язку, не відомо, що там. Ми примчали чимдуж туди. Черговий просто відлучився по потребі. Я йому пояснив, що негайно звідси всіх забирайте, бо зараз буде ракетний удар. Треба евакуювати всю техніку, яку ще можливо, особовий склад. Як тільки це було зроблено, ми за ними виїхали, ще проїхавши трішки ми почули вибух ракети".

Андрій Русенко з побратимом
Боєць з побратимом. Фото: Андрій Русенко

Тоді вдалося врятувати життя тридцятьом бійцям. Одного разу бійцям вдалося обдурити російські війська. Це було у день його народження.

"Ми зробили таку хибну позицію, видимість, що там ніби хтось є. І так вдалося нам гарно це зробити, що ворог нас помітив і туди прицільно прилетіла ракета. І чуємо в телеграм-каналі, як речник російського міністерства оборони розповідає, що нанесеним ракетним ударом знешкодили командний пункт. Ми посміялися, зібрали уламки ракети, відправили волонтерам в музей".

Андрій Русенко з уламком ракети
Уламок ракети. Фото: Андрій Русенко

За кілька днів Андрій Русенко повертається на передову. Чоловік налаштований повернутися з перемогою, адже удома на нього чекають син Орест, донечки Оксана та Катруся, яких за два роки війни бачив лише чотири рази.

"Ми маємо перемогти у цій війні, іншого виходу у нас немає. Ми ж хочемо жити у своїй вільній країні, де ніхто нам не буде вказувати, якою мовою маємо говорити, з ким дружити, до якої церкви ходити. Ми зараз маємо цей шанс здобути реальну незалежність, а не ту, яка нам була подарована в 1991 році. Зараз ми цю незалежність здобуваємо ціною крові, великої крові. І тому не маємо права її втратити".

Андрій Русенко з дочкою
Андрій Русенко з донькою. Фото: Андрій Русенко

На початок