"Кадирівці" відмовлялися іти на штурм, бо думали, що там британський спецназ", — розвідник бригади "Червона калина"

"Кадирівці" відмовлялися іти на штурм, бо думали, що там британський спецназ", — розвідник бригади "Червона калина"

"Кадирівці" відмовлялися іти на штурм, бо думали, що там британський спецназ", — розвідник бригади "Червона калина"
Український розвідник на псевдо "Циклоп" Фото: бригада "Червона калина"

Розвідник на псевдо "Циклоп" розповів про стратегічне значення Сєвєродонецьку та бої улітку 2022-го, які стали початком Донбаської кампанії бригади "Червона Калина". Окупаційні війська тоді не припиняли масовані удари артилерією та наносили авіаудари, руйнуючи мости та комунікації.

Бойове розпорядження обороняти місто військовий разом із побратимами отримав на початку червня, коли перебував на Київщині. Про це "Циклоп" розповідає у відео, опублікованому на сторінці бригади.

"Слід зауважити, що Сєвєродонецьк — це велике промислове місто, яке після 2024 року та окупації Луганська стало містом обласного значення. Відігравало роль обласного центру. А сам Сєвєродонецьк складається із цивільної інфраструктури, де територія заводу "Азот" займає майже пів міста. Ми заходили на позиції через майже зруйнований міст: залишився один проліт, по якому змогла проїхати лише легка автомобільна техніка, — розповів розвідник.

Російські військові застосовували усе, намагалися закидати гранати у вікна

За його словами, у місті на той точилися бої. Українська армія його не контролювала.

"У місті уже точилися бої. Українська армія його не контролювала. Ми туди "залетіли": замаскувалися, замаскували техніку, бо усе дуже щільно прострілювалося. Над нами постійно працювали ворожі безпілотники. Не пройшло й 10 хвилин, як російська армія зустріла нас "гарячим" привітанням — залпом із градів по населеному пункті, де ще на той час жила значна кількість цивільних. На парканах висіли таблички та були написи "діти". Але після подій на Київщині, Бучі, ми вже нічому не були здивовані".

Як розповів "Циклоп", пори те, що російським військовим вдалося їх засікти, і особовий склад, і техніка вціліли.

"Вже перебуваючи на заводі "Азот", у нас дуже часто були стрілецькі бої на доволі близьких відстанях. Противник до нас підходив фактично впритул. Іноді на відстань до 10 метрів. Атакували нас постійно і постійно змінювали тактику, намагалися відвернути увагу: поки одна група працює, інша намагалася обійти та зайти з іншого флангу. Застосовували усе, намагалися закидати гранати нам у вікна. Стріляли з РПГ . Усі ці спроби одразу і жорстко присікалися нашими хлопцями".

"Кадирівці" відмовлялися іти на штурм, бо думали, що там стоїть британський спецназ

На заводі "Азот" відбулися наші перші бойові зіткнення з "кадирівцями".

"Противник, із яким нам тоді довелося зіштовхнутися — це були кадирівці та мобілізовані частини так званої ЛНР, а також — частини Росгвардії, зокрема їхніх полків — "Ахмат". Коли наші хлопці з другого батальйону вступили із ними у ближній стрілецький бій, вони почали нести перші втрати, пищали, як різані свині, й розбігалися у різні боки. Потім через деякий час отримали смішні радіо перехоплення розмов, де вони відмовлялися іти на штурм, бо говорили, що там стоїть британський спецназ. А, по суті, це були молоді хлопці по 22 - 23 роки, які ще вчора були строковиками".

Як розповів розвідник, були спроби штурму і з боку українських військових.

"На жаль, ворог тоді уже тривалий час вів бої проти інших наших формувань і відчував себе впевнено на хороших оборонних рубежах. Ми тоді навели "шуму", бо за 20 хвилин змогли зайти у місто, підійти до перших багатоповерхівок і вступити у бій, де в упор вдалося знищити декілька людей особового складу противника. Зайшли туди просто на характері. Ворог був шокований, не очікував. Хвилин за двадцять російські військові почали стягувати танки, велику кількість БМП і навіть зробили кілька авіанальотів та ударів в район, де ми перебували", — згадав розвідник.

Він разом із побратимами захищав місто до моменту, коли було ухвалено рішення про відхід на більш вигідні позиції та передислокацію українських військ у місто Лисичанськ.

"Ми трималися і тримали оборону, як могли. У нас це дуже добре виходило, не дивлячись на важку і критичну ситуацію та моральне виснаження", — зазначив "Циклоп".

На початок