Едгарс Рінкевичс вперше на посаді президента Латвії прибув в Україну. Він провів ніч в укритті через масований обстріл Росією Києва. Про перемовини з РФ, підтримку України у світі та ймовірність поширення російської агресії на інші країни — Рінкевичс в інтерв’ю Суспільному.
Що ви відчували під час обстрілу Києва російськими дронами?
Охорона відвела мене до підвалу. Я чув лише віддалений шум. Але, правду кажучи, це не перший мій досвід повітряної тривоги. Перший був у травні минулого року. Власне, я був тут, коли Росія почала напад в лютому 2022-го. Але я розумію, що це була одна з найбільших атак дронами за весь час повномасштабного вторгнення (вночі 25 листопада РФ випустила по Україні 75 "шахедів", більшість з них — по Києву — ред).
Чи можете як президент країни-члена ЄС і НАТО поділитися враженнями щодо зміни підтримки України у світі за ці майже два роки повномасштабної війни?
У лютому, а також у березні 2022-го було не так багато людей, які вірили, що Україна збирається боротися. І допомоги спочатку було небагато. Але поступово вона почала збільшуватися.
Зараз ми бачимо більше дискусій, ніж, скажімо, рік тому, про те, яку підтримку ЄС або США повинні надати Україні. Але й Україна, і Латвія, і інші країни-однодумці повинні доводити, що важливо, щоб вона продовжувалася. Зараз процес трохи ускладнився, та я все одно переконаний, що союзники підтримуватимуть Україну.
Враховуючи ресурси країн ЄС і НАТО, скільки ще світ може підтримувати Україну?
Я не думаю, що гарною відповіддю буде сказати: до цього чи того року. Немає такого плану. Є розуміння, що війна триває довше, ніж будь-хто очікував рік тому. Подібне відчуття було і на початку повномасштабної російської агресії: Україна воюватиме лише три дні, можливо, три тижні, але не довше, ніж місяць. А потім зʼявилося велике очікування, що контрнаступ призведе до того, що окуповані РФ території звільнять до цієї осені.
Але це війна, а не голлівудський фільм. Кожен кілометр, звільнений українськими військовими, коштує величезної кількості ресурсів і життів. Тож ми зробимо все, щоб переконати міжнародну спільноту, що ми повинні більше допомагати Україні, і таким чином зменшити тривалість війни.

Часто кажуть, що Росія обов'язково програє, але водночас майже два роки вона продовжує наступати. Як міжнародна спільнота оцінює ситуацію на полі бою?
У певному сенсі, Росія вже програла, бо не змогла досягти жодної зі стратегічних цілей. Небезпека в тому, що РФ мобілізує економіку, ресурси. Ми не повинні ставитися до цього легковажно.
Хороша новина — багато хто в Європі розуміє, що ми також повинні мобілізувати оборонну промисловість. Так, для цього потрібен час, але таке розуміння є.
Але є момент. Авторитарним режимам байдуже, що думає про їхні дії громадськість. У демократичному суспільстві будь-який політик повинен зважати на те, що відчуває суспільство. Проте, вважаю, також він зараз повинен робити все можливе, щоб переконати громадськість, що підтримка України, протидія російській агресії відповідає національним інтересам його країни.
Навесні, коли казали, що цей рік буде переломним, я переконував громадськість, експертів і журналістів, що не варто покладати на нього надто великі сподівання. Тому що країни-члени НАТО, не змогли забезпечити Україну усім необхідним. Так, є певні позитивні тенденції. Але на жаль, війна триватиме. Проте, вважаю, ми знайдемо більше ресурсів для підтримки України. Але правда і втому, що у багатьох країнах буде більше дебатів через це. Є нюанси, які ми повинні враховувати, беручи до уваги мінливий політичний ландшафт. Але все можна зробити, і ми все ще можемо переконати наших друзів і партнерів, які сумніваються, що підтримувати Україну — це в інтересах кожного.
Жозеп Боррель заявив, що країни ЄС можуть не встигнути поставити Україні мільйон артилерійських снарядів до кінця 2023 року, як це запланували. На що ви сказали, що можна пошукати ці боєприпаси за межами ЄС. Які це можуть бути країни?
Ми повинні розмовляти з будь-якою країною — за винятком, можливо, деяких, які готові продати боєприпаси. Є так звані треті країни, які все ще купують боєприпаси у європейських заводів. Якщо ми можемо відкласти їхні закупівлі, повинні це зробити. Але для цього потрібна робота європейських інституцій разом з деякими країнами. Тут я не ставлю жодних обмежень, окрім звісно, друзів і союзників РФ.
Видання Bild написало, що Німеччина і США створили для України таємний план, як посадити Зеленського і Путіна за стіл переговорів — начебто країни нададуть Україні достатньо зброї, щоб утримати фронт, але недостатньо, щоб рухатися вперед. Чи може такий план насправді існувати?
Я не чув про нього. Я вперше прочитав цю статтю вчора і не можу її коментувати. Але хочу підкреслити: тільки Україна повинна вирішити, якою буде її стратегія. Ніхто не повинен змушувати Україну до політичної дискусії з Росією, якщо ми бачимо, що РФ не готова до цього.
Росія не шукає політичного рішення. Росія прагне війни. Думати сьогодні, що політичний процес можливий — це не реалістичний спосіб реагування на реальність. Так, Росія зацікавлена в просуванні наративу: "Поговорімо, знайдімо політичне рішення". Але це щоб виграти час.

Голова служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко заявив, що РФ готується до агресії проти Молдови та країн Балтії. Чи є у вас така інформація?
Більшість російських військових відправили воювати в Україну. Але судячи з того, що говорить російська пропаганда і деякі офіційні особи РФ, мрія Російської Федерації — відновити імперію. І йдеться не тільки про країни Балтії, Молдову чи Казахстан. Це також і Фінляндія. Вони мріють про російську імперію XIX століття.
Це дійсно буде стратегічною метою Росії, якщо вони вважатимуть, що перемогли в Україні. Тоді у них, ймовірно, виникне спокуса перевірити НАТО на міцність. Тому ми робимо все, щоб підготуватися. До речі, коли йдеться про оборону, ми багато чому навчилися в України. У нас є час, щоб посилити присутність НАТО. Якщо зробимо це правильно, російські мрії не стануть реальністю.
Колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен висунув пропозицію щодо приєднання України до Альянсу, але без окупованих Росією територій. Як ви ставитеся до такої ідеї?
Перш за все, ми підтримуємо ідею членства України в Альянсі з 2008 року та вважаємо, що НАТО має докладати всіх зусиль для взаємодії з Україною, допомагаючи їй ще більше. Зрештою, різні ідеї можуть обговорюватися, але остаточне рішення залишається за Україною. Не думаю, що було б мудро радити Україні під час такої кровопролитної війни замикатись на таких варіантах. Така ідея, наскільки мені відомо, не обговорювалася на офіційному політичному рівні союзників. Ні тоді, коли я був Міністром закордонних справ своєї країни, ні коли став президентом.