Ганна Капустян з Кременчука досліджує тему Голодомору з 80-х років: які результати

Ганна Капустян з Кременчука досліджує тему Голодомору з 80-х років: які результати

Ганна Капустян з Кременчука досліджує тему Голодомору з 80-х років: які результати
Фото: Суспільне Полтава

Трагедії у власній родині, а також розповіді односельців, які були свідками Голодомору, стали поштовхом до вивчення цього злочину радянської влади для докторки історичних наук, професорки Кременчуцького нацуніверситету Ганни Капустян.

Про це вона розповіла в ефірі Українського радіо "Полтава".

18 людей у родині пані Ганни загинули 1932-33 роках. Тож аби зберегти пам’ять про жертви Голодомору і донести правду про злочинні дії радянської влади стосовно українців, разом зі студентами вишу ще з кінця 80-х років почала збирати свідчення очевидців.

Це переважно Харківська, Київська, Полтавська, Одеська, Вінницька області, наш український Донбас. Але 50 відсотків - спогади жителів Полтавщини. Це були осмислені розповіді людей, яким у голодні 30-ті роки було по 20-30 років. Ця усна історія згодом лягла в основу наукового видання «Пам’ять 33-го кличе молодих. Сповіді свідків і слово історика», що побачила світ 2008.

Книга перевидавалася із доповненнями 2014 та 2017 роках. Із ініціативи дослідниці у її рідному селі Заруддя Кременчуцького району з’явився і перший в Україні пам’ятник жертвам Голодомору.

Ми його відкрили 22 квітня 1991 року. Односельці постійно звертатися до мене і говорили про те, що їхніх рідних, які загинули від голоду не відспівали, не поховали по-християнськи. Так і з’явилася ідея про встановлення пам’ятника.

Згідно з даними криміналістичної експертизи, під час Голодомору-геноциду 1932-33 років загинули 10,5 мільйонів українців. Цей злочин, як і нинішні дії Росії проти України мають бути покараними, вважає Ганна Капустян. Нещодавно вона виступила на міжнародному конгресі дослідників «Непокарані геноциди повторюються», що відбувся у Києві.

У своєму виступі я провела паралелі між геноцидом за часів радянської імперії і тим, що відбувається у сучасній війні. Нищення рашистами освітніх програм шкіл, навчальних книг, бібліотек на окупованих територіях, нищення нашої мови, традицій, культури, тобто не лише людей, а й характерних особливостей, що притаманні певній етнічній групі, - це також геноцид.

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947.Напередодні на центральній площі Кременчука біля пам’ятного знаку жертвам політичних репресій студенти Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського читають спогади-свідчення очевидців Голодомору, що записали попередні покоління студентів.

Більше слухайте в ефірі Українського радіо "Полтава" за посиланням.

Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:

Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook

На початок