"Дуже хотілось їсти, це відчуття пам'ятаю досі". Спогади жительки Кіровоградщини про Голодомор

"Дуже хотілось їсти, це відчуття пам'ятаю досі". Спогади жительки Кіровоградщини про Голодомор

Марафон

Марія Мамонова зі Злинки Кіровоградської області пережила Другу світову війну і голодомори 1932-33 та 1946-47 років. Вона була найстаршою із трьох дітей. Запам’ятала, що корову ховали в хаті, аби не вкрали. Відчуття голоду пам’ятає досі й цінує кожну крихту хліба.

У 1932 році Марії Мамоновій було чотири роки. Розповіла, тоді від голоду померли троє дівчат в сусідській родині.

"Вони пухлі були і зовсім не могли ходити. Згодом я почула, що вже однієї немає, батько з мамою копають яму в садочку, там хоронитимуть. Вулицями їздила підвода і збирала померлих, а вони не хочуть туди віддати, а хочуть самі в садку похоронити своїх дітей".

Пригадує навесні 1933 року вона і сусідські діти їли траву на подвір’ї.

"Прийшла весна, сніг розтанув, вже босі бігаємо, сходить різна трава, бузина. Сусідський хлопчик Зєна насилу переліз через поріг на вулицю і відгортає землю, паростки зриває і їсть. А ми допомагаємо йому відковирювати, і собі бузиною пасемося. Наступного дня дізналися, що немає вже Зєни".

Вижити вдалося завдяки корові. Її ховали в хаті, аби не вкрали. Їли оладки з гнилої картоплі та лободи.

"По оладку дадуть і все. Не дають більше, в скриню сховають і на замок закриють. А я прийду, кулаками б’ю, щоб дали мені ще один оладок. Не дають. А потім пізніше, може в обід, знову дадуть по оладку. Дуже хотілось їсти, а не було нічого".

Через те, що пережила голод, жінка завжди має запаси харчів.

"Оладки з гнилої картоплі та лободи, навесні молода трава". Спогади жительки Кіровоградщини про пережиті голодомори
94-річна Марія Мамонова зі Злинки Кіровоградської області. Фото: Суспільне Кропивницький

Нині два онуки Марії Мамонової захищають Україну. Жінка мріє, щоб її онуки та всі захисники України повернулися додому живими з перемогою.

На початок