Троє співробітників "Суспільне Чернігів" наразі боронять Україну. Оператор Костянтин Сіліченко долучився до лав Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення, брав участь в обороні Чернігова та Бахмута. Ще один оператор, Микола, добровольцем пішов служити у вересні 2023-го, хоч і отримав бронювання за місцем роботи. Журналіст Олександр Котенко під час блокади Чернігова продовжував працювати та паралельно волонтерив: допомагав цивільним і військовим. У березні цього року він пішов служити. До Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку, який щорічно відзначають 16 листопада, ми розкажемо історії наших колег, що стали на захист України.
На початку повномасштабного російського вторгнення Костянтин Сіліченко, батько трьох дітей, пішов боронити рідне місто. Вперше за 20 місяців Костянтин потрапив до студії й підійшов до камери. Чоловік каже: з листопада 2021-го розумів, що буде велика війна.
"Звичайно, краще з родиною. Але ще якось таких думок не було, щоб відсиджуватися. Як батальйон сформувався, нас вивезли: лижна база, «Яцево», Новоселівка. Ми там простояли всю оборону. Думали, що жорсткіше не буває. Потім, коли потрапили в Бахмут, виявилося, що це дитячий лепет був. Це була якась така репетиція".
На запитання, чи думав про те, аби фільмувати війну, Костянтин відповідає так.
"Коли місто захищали, у мене таких думок взагалі не було. Треба було воювати. А на Сході… Просто втягуєшся у це, мабуть. Ні, ну якби була можливість, я може б і погодився, але мені здається, що поки треба з автоматом побігати".
Поки, говорить чоловік, не думає і про повернення до роботи оператором, бо не будує далеких планів.
"Втома накопичується. У багатьох, я знаю, що сім’ї розвалилися, тому що нема вдома. І ніхто не розуміє, коли будуть вдома. І чи будуть".
Окрім втоми, каже Костянтин, нерідко виникає роздратування. Особливо після перегляду новин, де йдеться про молодих чоловіків, які в стані сп’яніння порушують закон.
"У всіх виникає питання: значить, у нього здоров’я ходити по нічних клубах є, ще щось є, а як от піти хоча б не штурмовиком, а в матеріально-технічне забезпечення – боєприпаси підвозити, стрічки заправляти, то тут здоров’я нема. Це дуже сильно бісить".
Журналіст Олександр Котенко під час блокади Чернігова продовжував працювати та паралельно волонтерив: допомагав цивільним і військовим. Після деокупації області він робив сюжети про людей, які постраждали від злочинів російських військових. У березні цього року Олександр пішов служити.
"Нині я служу в Збройних силах України, але обов'язково повернусь на «Суспільне Чернігів» після нашої перемоги".
Зараз у лавах ЗСУ ще один оператор, 31-річний Микола. Під час блокади Чернігова він знімав наслідки російських обстрілів.
"Було страшно, було небезпечно, але ми виконували свою роботу".
Після деокупації області Микола знімав наслідки російського вторгнення, також долучився до створення трисерійного фільму "Битва за Чернігів". У вересні цього року чоловік добровольцем пішов служити, хоч і мав бронювання.
"Я якби можу чимось допомогти нашій армії, я так думаю. І тому вирішив піти, щоб не йшли ті люди, які не хочуть іти. Тобто я, виходить, замінив людину, яка не хоче йти на війну".
Микола побував на навчаннях у Великій Британії. Там, каже він, їх готували за стандартами НАТО. Наразі він чекає на відряджання у частину.
"Після перемоги, звісно, хотілось би й далі працювати оператором, але спочатку треба перемогти, а потім буде видно. Колегам: продовжуйте працювати, тому що наша робота дуже важлива, люди мають отримувати достовірну інформацію. Всім українцям: триває війна, допомагайте армії, ідіть служити. Тримайтеся, ми переможемо. Перемога за нами. Слава Україні!"
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
