"Воюю, аби моїм дітям не довелося брати до рук зброю": історія бійця на псевдо "Alex"

"Воюю, аби моїм дітям не довелося брати до рук зброю": історія бійця на псевдо "Alex"

"Воюю, аби моїм дітям не довелося брати до рук зброю": історія бійця на псевдо "Alex"
Фото: 120 бригада територіальної оборони ЗСУ

"Там де є навчені, досвідчені, вмотивовані командири відділень та головні сержанти там і втрат буде менше", — так вважає військовослужбовець Олексій Гаврилов на псевдо “Alex”. З початку повномасштабного вторгнення боєць несе службу в складі окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ.

Військовослужбовець за освітою історик. Працював в органах державної влади у Верховній Раді. Потім сконцентрувався на громадській діяльності. Зокрема, міжнародних відносин.

На війну пішов з посади голови профспілки АТ "Вінницяобленерго". Нині він сержант з матеріального забезпечення та відповідає за штатне речове та продовольче забезпечення підрозділу.

"Зараз має бути одна позиція: або ти в ЗСУ, або для ЗСУ", — пояснив військовий.

Історія бійця
Фото: 120 бригада територіальної оборони ЗСУ

До початку повномасштабного вторгнення боєць не мав жодного військового досвіду. За час служби побратими з його роти побували на кількох фронтах. Кілька разів "Alex” їздив до них у відрядження під Ізюм. Також у складі батальйону брав участь у захисті Бахмута.

"Потрапили ми туди в один з найважчих етапів оборони. У березні цього року були періоди, що всі заходи до міста-фортеці були під вогневим ураженням ворога. Ці дні у Бахмуті тривали ніби вічність. І найстрашніше було те, що не було інформації чи не взяли місто у повне оточення. Але для мене тоді все закінчилось більш-менш спокійно. Чого не скажеш про деяких наших побратимів, які залишились там навічно", — розповів "Alex".

Історія бійця
Фото: 120 бригада територіальної оборони ЗСУ

За словами бійця, він воює за свою країну і за своїх дітей. Аби майбутньому поколінню не потрібно було брали до рук зброю.

На початок