На Соборній площі Черкас 5 листопада зібралися родини українських військових, щоб нагадати, що їх рідні досі в полоні. До них долучилися небайдужі містяни. Вони разом вишикувалися на центральній частині бульвару Шевченка у "живий коридор".
Організували захід родичі військовослужбовців, які захищали Азовсталь.
Житель Чигирина Іван Смага чекає двох синів з війни. Один - у полоні, інший наразі у війську:
"Я чекаю свою дитину. Ми зверталися до влади, досі відповіді я не отримав. Мій син був тяжко пораненим, у лікарні. Але інформація про його місцеперебування була тільки до 12 березня 2022 року. Мій старший син теж пішов на війну, пішов шукати меншого, без військового досвіду. Він пройшов Бахмут, зараз продовжує службу і хоча б один раз на два тижні виходить на звʼязок.
Остання довідка, яку я отримав, це про те, що 24 лютого вони перебували у Маріуполі. Я закликаю вас обʼєднуватись і намагатися достукатися до влади. Я обходив усі штаби, але дитини я не бачу. Якщо ми всі будемо сидіти десь у закутку і думати, що нам хтось допоможе - то ні. Далі терпіти неможливо, будьмо разом".
Ірина Маринова переїхала до Черкас з Мелітополя. Долучилася до акції, щоб нагадати про захисників Маріуполя:
"Ми вийшли на підтримку наших військовополонених, які захищали місто Маріуполь. Це морська піхота, завод Ілліча. Хлопці боронили Маріуполь, ніколи не жалілись, і ось вже 19 місяців вони в полоні. Ми чекаємо додому сина. І треба нагадувати постійно, що наші хлопці в полоні, їм дуже там тяжко, вони хочуть додому".
Світлана Чепилева родом з Маріуполя, на акції представляла 501 батальйон морської піхоти:
"Я чекаю чоловіка. Ми з ним з Маріуполя, але наразі я живу на Тернопільщині. Він 19 місяців у полоні, і ніякої інформації про нього немає. Ні дзвінка, ні листа не отримувала. Ми з родинами зверталися до організації Червоного Хреста, у Інформбюро, всюди, як і всі, але всі кажуть: "Чекайте". Так, ми чекаємо, але їх там катують. Не можна мовчати, треба кричати за них, бо вони можуть не дожити до обміну".
Черкащанка Тетяна Лісова долучилася до акції, щоб бути голосом полонених тут, в мирному місті:
"Ми хочемо нагадати, що наші військові в полоні, що Росія продовжує порушувати Женевські конвенції, полонені не в безпеці, йдуть судилища. Чотири місяці обмінів не було, і дехто може просто до нього не дожити. Ми - єдині, хто може їм допомогти. Якщо мовчить наша влада, немає жодних заяв стосовно, навіть, судилищ, хоча вони могли б це робити. Якщо ще замовкнуть ще рідні, то це призведе до незворотних наслідків. Це не афішується, але люди там не витримують і помирають, і їх тіла повертають в обмінах. Мого брата вбили в Оленівці, і я б дуже хотіла дочекатися його всіх побратимів. Хлопці, які були в тому бараку, вони виносили і поранених, і загиблих побратимів, попри вибухи та пожежу, щоб загиблих рідні могли поховати гідно".
Організаторка Юлія розповіла, що сьогоднішня акції - частина Всеукраїнської, адже на міські площі сьогодні вийшли і в інших містах України:
"Наразі прийшло більше людей, ніж на минулі акції. Це дуже приємно. Минулі рази, коли ми збирали акції, людей було дуже мало, і в нас був наче розпач, що всі забули про це питання, наче це тільки наші проблеми. Зараз це приємно, людей більше. Звісно, було приємніше збиратися з кращих приводів, але наразі це факт. Ми хочемо нагадати черкасцям про те, що війна триває, що дуже багато людей знаходиться в полоні. Звісно, ми не можемо вимагати від людей того, щоб вони повернули наших захисників, бо цим займаються окремі люди і окремі структури, але ми хочемо, щоб люди про це памʼятали, щоб люди надавали цьому значення, щоб люди зробили якийсь репост в інстаграмі, щоб ці хлопці, які зараз повертаються, бачили підтримку. Це важливо, бо ми живемо в мирному місті, і люди забувають про війну. Наше завдання - нагадати про це".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
