11 листопада 2022 року Збройні сили України звільнили Херсон — єдиний обласний центр України, який вдалося захопити російській армії на початку повномасштабного вторгнення.
Як проходила операція по звільненню, про нинішню ситуацію на Херсонському напрямку та що потрібно Силам оборони, щоб досягти поставлених задач на півдні — в інтерв'ю з керівницею об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони та охорони півдня Наталією Гуменюк.
— Пані Наталіє, Сили оборони рік тому звільнили Херсон. Які були особливості операції? Як довго вона тривала?
Операція тривала декілька місяців. Багато факторів треба було врахувати. Потрібно було скласти такі умови, коли у противника, який переважав нас в рази, буде розуміння, що його перспектива зникла, йому іншого виходу нема. Вони врешті-решт зрозуміли, що якщо залишаться, то будуть знищені. А поки в них є час, ще можуть втекти.
І тоді, згадайте, вони назвали це "непростим рішенням" і підірвали за собою всі мости. Це показувало, що залишитися на правому березі і мати перспективу відрізаної логістики, абсолютно відрізаної, вони не хотіли. А ми інакше і не могли діяти, як нищити їх.
На момент початку активного руху, почало з’являтися слово таке хитре “контрнаступ”. Всі довго розбирали, як же це буде виглядати і коли всі зможуть його роздивитися. Я ще тоді пояснювала, що контрнаступ — це дуже потужна, але методична і десь уповільнена робота зі знищення потужностей ворога. Ця робота, яка сьогодні вже всім зрозуміла, коли ми б’ємо по тилах, залишаємо ворога без додаткового ресурсу, без можливості підтягувати його і знесилюємо ту частину війська, яку потім можемо вже перемогти у прямому зіткненні.
Тоді вони зрозуміли, що логістика в них зруйнована: залишаються в них тоненькі ниточки, по яких вони можуть тільки перебігти до лівого берега і там закріпитися якось. Сил та ресурсів їм не вистачить, тому що українці націлені однозначно — вони будуть ріхатись вперед. І їм треба або загинути, або втекти. Обрали друге.
— Яка зараз безпекова ситуація на деокупованій частині Херсонщини?
Я не можу її назвати безпековою. Не зважаючи на те, що Сили оборони намагаються всіма силами забезпечити саме ту безпеку, яку хочеться всім громадянам і яку так довго чекали на окупованій тоді ще Херсонщині, небезпека, яку несе в собі противник, з яким ми маємо справу, вона надзвичайно велика.
Сьогодні правий берег Херсонщини дуже суттєво потерпає від російської авіації. Авіація — це взагалі як ознака цієї війни, як найпотужніша сила, яка завдає удару по всій території України і тероризує її тилові регіони. Системно здійснює авіанальоти з пуском ракет, з використанням керованих авіабомб. Це таке собі ноухау ворогів — старе придумане і видане за нове. КАБи мають 500 кілограм тротилового еквівадента. Надзвичайно руйнівна сила. Це дуже потужні удари, зокрема, по селах. Там руйнується інфраструктура соціальна, житлова, критична.
Зараз напередодні опалювального сезону армія РФ дуже потужно вдаряє по населених пунктах через те, що не має успіху на лінії зіткнення. Безпосереднього, як вони люблять, "побєдного ходу" у них немає. І вони намагаються таким чином завдати удару деокупованим територіям для того, щоб вони відчули, що при "руському мирі" було краще.
Ми дякуємо всім херсонцям за те, що з розумінням ставляться до цієї ситуації. Вони евакуюються, вивозять дітей, — і це виважений, правильний крок. Коли розвиваються такі події, найголовніше зберегти молоде покоління.
— Тобто застосування російською армією авіації зумовлене тим, щоб більше налякати місцеве населення?
По-перше, їм необхідно зруйнувати місцеву інфраструктуру, яку можуть використовувати Сили оборони для подальшого просування. Друге — їм необхідно тероризувати мирне населення, щоб забезпечити дисбаланс у суспільстві. Згадайте їх мету: вони хотіли захопити нашу країну і звільнити від режиму (те, що вони просувають у своїх наративах — звільнення нещасненьких українців від владного режиму). То їх задача сьогодні протиставити мирне населення Силам оборони, як представникам державної влади в Україні.
— Яка зараз основна тактика російської армії на південному напрямку, чи змінилась вона?
Основна тактика окупантів — це втриматись. Втриматись і тероризувати мирне населення. Вони намагаються втриматися на тих рубежах, на яких вдалося якось умовно закріпитися. Чому? Тому що потерпають від нашої контрбатарейної боротьби. Вони накопичували свій бойовий ресурс уже давно, довго, і зараз продовжують створювати засоби терору. Не зупинили виробництва ракет, до прикладу.
Тактика противника досить передбачувана на даному етапі, на мій погляд. Це ракетні і дронові удари, які тероризують загалом територію та економіку України. Це зупинення роботи припортової структури, щоб вдарити по економіці і статусі України, як поважної представниці світової торгівлі.
І знов залишається звичайна робота артилерії, тих наземних засобів, якими вони в килимовий спосіб обстрілюють прифронтові території, знищуючи просто все безвибірково, не прив'язуючись до конкретних військових об’єктів, знов просуваючи свій наратив, що вони борються з нацизмом, який охопив всю Україну.
— Як має посунутися лінія фронту, щоб жителі Херсона, прибережних міст та селищ правобережної Херсонщини почували себе більш вільно та спокійно?
Нам треба виключити використання росіянами такого озброєння та техніки, як танки, міномети, артилерійські системи крупнокаліберні. Тобто їх треба відкинути щонайменше на 30 кілометрів від урізу води лівого берега, щоб вони не завдавали таких потужних ударів.
Але залишаються реактивні системи залпового вогню, ударні безпілотники, які будуть сягати і цієї відстані. Звісно необхідно знищити ту саму тактичну авіацію, яка завдає потужних ударів керованими авіабомбами. Тобто роботи ще багато.
Наша контрбатарейна боротьба триває і не зупиняється ані на хвилину. Ми продовжуємо нищити їхні позиції, але тут треба усвідомлювати — їх дійсно багато.
На лівому березі окупаційних військ багато. І потенціал у них ще є. Попри те, що у них нестача особового складу, дезертирство, дисбаланс сил та засобів за якісною компонентою, все ж таки, їх кількісно набагато більше, ніж нас.
Тому треба воювати вмінням, мудрістю, командирськими рішеннями виваженими. Ось тут дуже важливо не поспішати, не заважати Силам оборони, не створювати додаткового інформаційного ажіотажу. Це надзвичайно важливо.
— Влітку Сили оборони вдарили по логістичним шляхам російської армії: зокрема по Чонгарському мосту та по мосту через Керченську протоку. Як це вплинуло на логістику?
Материкова траса М17, яку вони зараз змушені використовувати, як єдиний фактично альтернативний маршрут, який ще зберігся і не пошкоджений в такому сенсі, як ті мости. Логістика у них уповільнена і ускладнена через те, що використовувати мости після нашої результативної роботи вони не можуть у повному обсязі.
На повну потужність ці об’єкти вже не працюють. Тим не менш Кримський міст ще здатний пропускати техніку. Але вони все ж таки не ризикують цього робити, тому що усвідомлюють, що такого кшталту ешелон — дуже смачна ціль для відповідного озброєння. Очевидно вони цього побоюються.
— Яка зараз ситуація на лівобережжі, чи є якась ротація, рух військ Російської Федерації?
Звісно, вона у них відбувається постійно. Перше, що треба розуміти, що сили з лівого береза окупанти розпопіляють на декілька напрямків фронту. Їм припікає із Запорізького напрямку, там суходільні бої дуже потужні. Їм непереливки через Дніпро там, де працюють наші Сили оборони. У них є взаємопов'язаність, в тому числі із силами, які задіяні на Сході.
І той ресурс, який є в них, якщо розглядати Крим як хаб, де накопичено і людську силу, озброєння та техніку, і боєприпаси не дозволяє їм швидко поновлювати запаси. Бо логістика з півостровом, який є такою потужною базою, ускладнена та уповільнена, вона не відповідає ритму бойових подій. Тому окупанти змушені робити внутрішню ротацію поміж собою.
— Ви сказали про результативність Сил оборони. Яка вона на зараз на Херсонському напрямку?
Фактично кожного дня ми можемо констатувати знищення від 20 до 70 окупантів. Кожного дня ми знищуємо крупнокаліберні гармати — від трьох до 12, хоча б один човен, яким вони намагаються маневрувати на отсровах. Ми знищуємо їхні реактивні системи залпового вогню, зенітні установки, танки, бронетранспортери і техніку. Все те, що окупанти викорстовують проти мирного населення.
— Чи вдавалося диверсійно-розвідувальним група російської армії проникнути на правобережжя? Чи затримували, чи багато було?
Для того, щоб диверсійно-розвідувальній групі дістатися з лівого берега на правий, їй треба ще подолати лінію оборони. Сили оборони України не сиділи ж просто так після того, як війська ворога відступили з правого берега, і підготувалися з розумінням, що у тих може виникнути шалена ідея повернутися. Вони цим погрожували, власне.
Що зробиться з тією розвідувальною групою, яка прибуде на правий берега. Він географічно вищий за лівий. Отже з моменту старту від лівого берега цей підрозділ диверсійно-розвідувальний буде під вогнем Сил оборони. Якщо навіть навіть хтось дістанеться правого берега, то їх чекає полон. В їх випадку це, напевне, найкраща доля.
— Як вплинув на ситуацію підрив російською армією Каховської ГЕС влітку?
Фактично змінилася лінія оборони окупантів, тому що вони трошки не розрахували особливостей географії. Лівий берег, який нижчий і був підготовлений росіянами в оборонному сенсі з використанням великої потужної смуги мінно-вибухових загороджень, був змитий великою водою. І сьогодні їх оборонні рубежі, можна сказати, перейшли на сторону Сил оборони України, тому що окупанти самі на них підриваються.
Вони намагались цими діями зупинити Сили оборони, але не вдалось. Нас це просто відволікло на допомогу місцевому насленню. Крім того вдалося виручати людей з біди з лівого берега. Цим надзвичайно підняли, посилили віру лівобережців в те, що Сили оборони їх не кинуть. Вони обов’язково прийдуть і звільнять від окупанта.
— Певний час в інформаційному просторі говорили про Дніпровські острови. На скільки там була результативна робота Збройних Силу України?
Тут треба розуміти, що складна географія взагалі Херсонщини дуже суттєво впливає на порядок ведення бойових дій. За часів, коли всі очікували, де ж те просування по правому берегу, коли ж відбудеться та деокупація, дуже багато лунало закидів до Сил оборони: “Чого ви стоїте і не рухаєтеся?”
Треба усвідомлювати, що військові працюють не як у комп’ютерній грі, а з прорахуванням подальших наслідків цього просування. Не можна кидати людей в рукопашну, у вогонь, відкритий бій, коли немає прикриття і навколо широкі безкраї степи. А ворог може заховатися в ті самі канали, річки.
Ми сподіваємося, Сили оборони переконали, що якщо набратися терпіння, вони обов’язково здивують приємним результатом, чим і стало звільнення правобережної Херсонщини.
Зараз, коли ми говоримо про острови, ситуація повторюється. Абсолютний ефект дежавю. Там дуже складно воювати, дуже складний ландшафт, дуже складні умови, є погодні нюанси. Там, де багато водних об’єктів — надзвичайно висока вологість, тумани, рослинність — все це фактори, які треба враховувати. Дуже багато. І поки їх всі врахуєш і просунешся хоча б на декілька метрів — це потужна бойова робота.
Тут треба набратися сил, дочекатися і вірити в ЗСУ, Силам оборони. Успіхи у нас там є. Ми не можемо поки що ними вихвалятися: бережемо тих, хто до того дотичний. Як тільки буде закріплений результат і він буде безпечний для оголошення з огляду на особовий склад, обов’язково поділимося.
— Що зараз необхідно Силам оборони, аби досягти своїх задач і поставлених цілей на півдні?
Нам потрібна далекобійна зброя — це однозначно. В умовах сучасної війни, це переважний і переможний фактор. Якщо у тебе багато далекобійної і високоточної зброї, ти можеш нищити противника на відстані. Там де ми не можемо ще допустити боєзіткнень з переважними силами військ РФ. Тобто нам треба воювати на перспективу.
Звісно ще потрібні винищувачі, які дозволять припинити авіаційний терор. Враховуючи, що у росіян є великий ракетний і дроновий потенціал. Не можна обійтися без систем протиповітряної, протиракетної оборони, які вкрай потрібні, не потерпали тилові регіони. Це, напевно, три кити, які потрібні Силам оборони. Все інше у нас є.
Раніше Наталія Гуменюк заявила, що російські військові намагаються завдати максимальної шкоди правому берегу Херсонської області. Вони не обирають об'єкти ураження, в тому числі при використанні керованих авіабомб.
Що відомо про звільнення правобережжя Херсонщини
З початку жовтня і до початку листопада 2022 року Сили оборони просунулися вглиб Херсонщини на 36,5 кілометрів. Загальна площа відвойованої території сягала до 1381 кв. км.
На Херсонському напрямку лише за один день 9 листопада 2022 року Сили оборони звільнили 12 населених пунктів: Дудчани, П’ятихатки, Борозенське, Садок, Безводне, Іщенка, Костромка, Краснолюбецьк, Калинівське, Бобровий Кут, Безіменне і Благодатне.
Військові РФ намагалися врятуватися втечею з правого берега Дніпра, використавши будь-які плавзасоби.
Російські окупанти грабували населені пункти, з яких відступали, та намагались максимально пошкодити лінії електропередач та інфраструктуру Херсонської області.
На світанку 11 листопада військові РФ підірвали Антонівський міст у Херсоні. Він обвалився, кілька прольотів упали у воду.
Цього ж дня Збройні Сили України зайшли в Херсон, Берислав і Чорнобаївку та вийшли на лінію Дніпра.
У зверненні 12 листопада президент Зеленський повідомив, що на Херсонщині Сили оборони звільнили понад 60 населених пунктів. На звільнених територіях і в Херсоні, правоохоронці розпочали стабілізаційні заходи.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
