Внаслідок повномасштабного вторгнення та збройної агресії Росії в Україні зросла кількість людей, які втратили кінцівки, військовослужбовцям та цивільним встановлюють протези. Завдяки цьому після реабілітації вони можуть повернутися до звичного життя.
Як правильно спілкуватися з людьми, які втратили ногу чи руку, та чи можна пропонувати допомогу, розповів в етері "Суспільне. Спротив" військовослужбовець, який пережив ампутацію частини лівої ноги — Дмитро Устименко.
Як правильно говорити з військовими та що не варто робити
"Коли військовому приділяють занадто багато уваги — це може бути частково недоречно. Багато людей, які хочуть висловити слова подяки чи проявити підтримку військовим. Достатньо просто кинути головою, прикласти руку до серця, сказати "Дякую", можливо, пропустити в черзі.
Військовим не подобається, коли він стоїть на протезі, до нього під'їжджають машини чи підходять люди й пропонують гроші, це — не прояв поваги, а прояв жалю. Краще взяти ці кошти й задонатити на перевірений збір. Якщо людина хоче чимось допомогти, то, я вважаю, що треба в першу чергу запитати, чи потрібна людині допомога. Якщо вона військовому дійсно потрібна — вам ніколи не відмовлять.
Якщо у вас є цікавість з приводу протеза, ампутації, поранення — треба спочатку запитатися у військового, чи це доречне питання, чи ні, а не лізти в лоб з цими питаннями. Якщо він погодиться, то це буде одна із найщиріших розмов у вашому житті.
Дуже цікавий момент, коли військового намагаються нагодувати. Ми не завжди голодні. Це приємно, але коли доречно.
Не варто ставити дискомфортні питання з приводу того, як військовий пережив поранення, що відчував. Я думаю, що в першу чергу треба налагодити зоровий зв'язок, не відводити погляд і тоді це буде вже перепусткою до вашого спілкування".
Як говорити з дітьми про протез
"У дітей велика цікавість до таких незвичних речей як протези, а дуже багато дітей звертають увагу і батьки просто не знають, як це пояснити. Вони починають дітей осмикувати, відводити, аби тихіше були, бо це негарно і так далі. Я вважаю, що до цього питання мають підходити батьки вже безпосередньо індивідуально до своїх дітей і пояснювати, що це таке, як так може статися і що це не є якимось ненормальним явищем. Зараз в країні війна і таких людей буде дуже багато, на жаль.
Кажіть дітям прямо, як це є — що це штучний виріб, штучна кінцівка, вона інколи краще, ніж твоя рідна. В першу чергу дітям треба пояснювати, що в країні йде війна і що це все її наслідки. Що це не людина втратила [кінцівку — ред.] через хворобу чи ще якось. Якщо ми говоримо в плані ветеранів, дітям треба пояснювати, що це військові і наслідок бойових дій. Я вважаю, що такі тезиси мають бути присутні під час розмов. У мене немає в моєму колі спілкування сімей, у яких є діти і у них є табу на це питання".
Адаптація до протеза
"Адаптація відбувалася у декілька етапів. Перше — це було несприйняття, але коли ти починаєш виконувати якісь буденні речі, які ти виконував раніше з двома ногами, і вони в тебе виходять — приходить етап сприйняття. Лишаються якісь певні моменти, незручності — догляд за протезом, куксоючастина кінцівки, що залишається після ампутації , але до цього швидко пристосовуєшся, це входить звичний розклад дня, це як стати зуби зранку почистити. З усім можна жити.
Допомагає адаптуватися підтримка близьких, побратимів, лікарів, близьких людей, але вона може бути не завжди доречною. Дуже допомагає колектив, у якому ти проходиш реабілітацію. Тут вже вмикається почуття чорного гумору, якісь підколи одне одного, а без цього нікуди. Це робить великий такий стрибок в плані розуміння ситуації, в плані адаптації".
Поради для тих, хто втратив кінцівку
"Перше — це не падати духом і розуміти, що на цьому життя не завершується. З цим можна жити й ба більше — можна жити краще, ніж ти жив до того в деяких моментах. У нас є реабілітаційні центри, лікарі, які мають відповідну освіту — вони надають консультації. На моєму шляху більшість лікарів намагалися допомогти і, зокрема, в Центрі Незламні, де лікар зберіг мені коліно, хоча прогнози — на реампутацію.
Не потрібно займатися якимось самолікуванням, треба більше спілкуватися з лікарями й читати про ці протези, щоб не розчаровуватись".
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
