Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його Суспільне Волинь

Наталія Іщук із сином Станіславом і донькою Анною щороку 29 серпня приходять до стели полеглих воїнів на Театральному майдані Луцька, щоб вшанувати пам'ять за загиблим чоловіком Володимиром. Розповіла Суспільному вдова захисника України.

Коли її чоловік загинув під Іловайськом Ані було 9 місяців. Нині дівчинці 6 років. Знає тата лише з фотографій. Іноді з ним розмовляє.

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує йогоСуспільне Волинь

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Син Станіслав лишився без тата у три роки. Батька не пам’ятає, але той йому сниться. "Коли тато пішов на війну я хотів, щоб тато мені привіз машину на пульті. І тоді мені наснився сон, що тато на кухні разом зі мною, він приїхав з війни і приніс мені машинку на пульті", - каже хлопець.

Дружина Володимира Іщука Наталія розповідає: чоловік вирішив боротися за Україну ще з часів Майдану. Тоді потайки від сім’ї поїхав до Києва. Був недовго. Повернувся додому до маленьких дітей. Коли на Сході країни почалися бойові дії, вдруге втримати чоловіка не вдалося. У червні записався в підрозділ спецпризначення «Світязь». 13-го серпня у переддень тридцятиріччя Володимира Іщука, рота «Світязь», до якої він записався, вирушала на Схід. "Я категорично сказала, ти нікуди не поїдеш. В тебе двоє малих дітей. Мама його виводила на вулицю, казала, що навіть не обернувся. Тільки дійшов до церкви, зупинився - сльозу витер і пішов. Певно вже тоді відчувала, що не вернеться", - розповідає Наталія Іщук.

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує йогоСуспільне Волинь

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Жінка розповідає: з АТО Володимир щодня намагався зателефонувати додому. Востаннє розмовляла з чоловіком вдень 25-го серпня. А вже ввечері їхній блокпост обстріляли. Володимир Іщук одержав смертельне поранення. Помер боєць наступного дня, 26-го серпня.

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує йогоСуспільне Волинь

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Наталія Іщук говорить: про смерть чоловіка дізналась випадково. Офіційного повідомлення не було. Знайомі, які першими почули звістку, не наважились розповісти. Говорить, усвідомила, що чоловік загинув, коли припинив телефонувати.

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує йогоСуспільне Волинь

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Прийшла звістка на сільську раду, - каже керівник ансамблю української пісні при Підгайцівському будинку культури Микола Ляшук. Це було перед першим вересня. Пригадує: достовірних даних ще не було, хто точно загинув. Але знали, що є хлопці з Підгаєць, яких везуть. І якраз першого вересня привезли, - розповідає чоловік.У школі скасовували лінійку, всім педагогічним колективом пішли на похорон, його проводжали в останню земну дорогу.

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує йогоСуспільне Волинь

Квіти і молитва татові. Так сім'я загиблого під Іловайськом Володимира Іщука згадує його

Через шість років після загибелі чоловіка досі лишається багато невідомого про те, де і за яких обставин отримав смертельне поранення Володимир Іщук. Зі слів Наталі Іщук, найбільше допомагають впоратися з втратою чоловіка зустрічі з психологами і такими ж вдовами, як вона.

Нагадаємо, у серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”. Українська армія втратила 366 воїнів, 429 - отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 - потрапили у полон. Це спонукало українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці. Суспільне розповідає хронологію цих трагічних подій.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди