Примус до співпраці з державою-окупантом має виключати кримінальну відповідальність за колабораціонізм. Але необхідно зафіксувати цей примус, аби потім довести у суді, що людина діяла не на добровільній основі.
Про це повідомила Координаторка освітнього напрямку УГСПЛ, адвокатка Ольга Семенюк в етері "Кримського питання".
"Наприклад, можна записати, за можливості, на мобільний телефон запис, коли відбувається психологічний примус. Наприклад, якщо людину катували, примушували фізично — можна звернутися до лікарні, щоб зафіксувати ті тілесні ушкодження, які були причинено. Якщо погрожували родичам, можна також записати ці записи з родичами, пояснення зробити. Бо, на превеликий жаль, складність не в тому, що був примус чи не був, а складність у тому, щоб доказати", — розповіла вона.
Крім того, юристка порадила звернутися до поліції або СБУ із заявою, що людину примушують до співпраці, здійснюється певний вплив та які наслідки за відмову від неї можуть бути. Також треба попросити правоохоронні органи відкрити кримінальне провадження за цими діями.
Проте це є ризикованим рішенням, адже якщо побачать листування з українськими правоохоронцями, то можуть бути ще страшніші наслідки для цієї людини з боку країни-окупанта.
"Але можна зв'язатися, наприклад, з адвокатами і повідомити про таку ситуацію і безпосередньо адвокат, який дізнався про злочин, може звернутися до правоохоронних органів і повідомити про такі обставини. Також можна звернутися до правозахисних організацій, які також можуть потім звертатися до поліції та повідомляти. Найважливіше це те, що людина має передати цю інформацію комусь для того, щоб якщо навіть людина піде співпрацювати, забезпечити собі одразу захист від того, що потім не будуть притягувати за колабораційну діяльність", — зазначила Семенюк.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, Viber та у Facebook
