Боєць із позивним "Колізей" з Тернопільщини — командир батальйону 105 окремої бригади тероборони ЗСУ. Він побував у відпустці. Вдома на нього чекала дружина, маленька донечка та матір.
"Я завжди говорив у батальйоні, що командир має йти останнім у відпустку. Сто відсотків особового складу відбув відпустку, тоді поїхав я", — розповів Суспільному військовослужбовець.
Найважче, за його словами, довго не бачити рідних.
"Один із таких недоліків війни — це я поїхав виконувати бойові завдання, дочці було два роки, вона тільки почала говорити, а за рік часу я приїхав — це вже зовсім інша дитина. Говорить вчора ввечері: "Мама є, тато є, всі є".
Чоловік вже мав досвід військової служби. Після школи "Колізей" навчався в Національній академії Держприкордонслужби, а потім 5 років прослужив за контрактом в Одеській області.
Коли в Україні почали формувати підрозділи тероборони, перевівся туди, згодом після ротації на сході йому запропонували керівну посаду в 105 бригаді.
"Коли мені запропонували очолити батальйон, в мене вагань не було, бо на той момент в мене вже досвід керівництва особовим складом був. Перед тим я служив у Держприкордонслужбі і був одним з наймолодших начальників відділів. Тоді, в 23 роки, я вже керував десь 200 людьми, також це були мобілізовані, Нацгвардія та штатні підрозділи".
Коли "Колізей" очолив батальйон, основним завданням було набрати людей. "Я знав, що крайні мобілізації будуть дуже тяжкі і в мене першим питанням було: "Як я маю зібрати той особовий склад?". Я приїхав до військкомату, я був дуже здивований, що черги стояли. За два чи за три дні я сформував весь батальйон. Ми вдень приймали до 200 людей. Ми почали їх навчати тут на місці, своїми силами. Але все одно, яке би це навчання не було, як би ми не старалися їх навчити, бойовий досвід — це є бойовий досвід".
Чоловік розповідає, після того, як розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, батальйон "Колізея" поїхав на передову. "Нас приєднали до однієї з бойових бригад, яка на той момент успішно виконувала свої завдання. Командування цієї бригади ставилося так: "Ну от, прибули війська ТРО". Це так асоціювалося, що ці війська, які нічого не навчені. І ми з ними 11 місяців пліч-о-пліч виконували бойові завдання. І коли прийшов той час, одним з бойових завдань було повернутися до нашої бригади, то керівництво тієї бригади, яке спочатку не зовсім у нас вірило, то наприкінці командир не хотів нас віддавати назад".
За час перебування на сході всі бійці батальйону, каже комбат, стали професійними військовими.
"Вони просто підросли в рази, вони вже готові, вони знають все, вони вже можуть виконувати будь-яке поставлене перед ними завдання, відповідно до своїх посадових обов’язків".
"Колізей" розповідає, серед обов’язків командира – не лише керувати особовим складом, але й підтримувати бійців у будь-яких ситуаціях та допомагати їм. "Одна з особливостей командира батальйону – допомогти людині знайти своє місце в строю".
Після відпустки командир батальйону повернувся до виконання своїх завдань.
Читайте також
- Втратив ногу, але мріє бігати: історія бійця з Тернопільщини
- "Для багатьох людей війна не закінчиться": боєць з Тернопільщини на позивний "Клап"
