Тетяна Кідрук – це викладачка англійської мови в Language School Indigo, CEO і співзасновниця видавництва "Бородатий Тамарин". Кідрук активно волонтерила до й під час війни в різних організаціях, зокрема вона є екс-головою правління БО "Серце дітям України".
Ольга Мельничук спеціально для Суспільне Культура поговорила з Кідрук про вивчення іноземних мов, про російську в Україні, про освіту й можливості працевлаштування у воєнний час.
За даними Київського міжнародного інституту соціології, 63 % українців вважають, що їм уже пізно вивчати іноземні мови, тому що найкращий вік для цього — 5–7 років. Як ви вважаєте, з чим пов’язана така статистика?
Я не погоджуюсь із цією тезою, адже сама почала активно вчити мови десь із 13–14 років. Думаю, що ці погляди тягнуться іще з СРСР. Тоді були обмежені ресурси. Нові мови, якщо й вчили, то лише в школі чи університеті. Також усі вибирали професію одну й до кінця життя, змінювати щось було складно й страшно, бо "дорогу молодим". Зараз часи змінились, але люди не всі.
Насправді в мене є дуже багато студентів, які починають вивчення нової мови вже після 20, 30 і 40 років. І так, це дається важче, однак опанувати мовою може кожен у будь-якому віці. Залежить усе від того, яка в людини пам’ять, скільки часу вона виділяє на навчання і скільки матеріалу вона вивчає самостійно, вдома.
Наскільки актуальною є освіта на мовних спеціальностях, якщо мову можна вивчити на курсах, і не за чотири роки, а за два?
Для того щоб вивчити мову на рівні С1 чи В2, потрібно значно більше часу й зусиль, ніж два роки. І я не впевнена, що на курсах можна вивчити мову якісно. Та все залежить від спеціалістів, які тебе навчають.
Завжди добре вчити мову не саму, а як додаток до якоїсь іншої сфери. Окрім неї треба мати ще якусь спеціальність, тому що мова – це більше засіб. Однак також треба відштовхуватись і від твоїх бажань, потреб. Ти хочеш вивчати мову як науку чи для спілкування? Це дві зовсім різні речі.
Наприклад, я в університеті вчила англійську і французьку, але головною моєю спеціалізацією була література. І це добре, тому що зараз, відкривши видавництво за вісім років по закінченню університету, я перекладаю та редагую тексти. Тобто працюю з мовами в літературі. І це лише мій приклад, а таких безліч.
Мова – це хороший засіб відполірувати навички в письмі й спілкуванні. Я пішла на таку спеціальність, тому що мені подобалося писати твори. Мова навчила мене робити це гарно.
Якщо ж ти маєш на меті стати науковцем й працювати з мовою як дисципліною, тоді у глибокому підході до неї є сенс. Адже університет якраз дає розуміння мови як системи.
Побутує думка, що окрім викладацтва чи репетиторства є лише одна професія, яка чекає всіх випускників мовних спеціальностей – перекладач. Які ще є можливості працевлаштування?
Насправді зараз мова є дуже важливою в багатьох сферах. У більшості компаній дивляться на те, чи знаєш ти іноземну. Тому що, по-перше, цього вчитись дуже довго, це потребує багато зусиль, і це вже свідчить про тебе як про людину. А по-друге, компанії вигідніше влаштувати стажування у сфері, в якій вони працюють, ніж навчити людину мови. Адже, наприклад, IT тебе навчать швидше, ніж ти вивчиш іноземну.
Випускники мовних спеціальностей можуть працевлаштуватися копірайтерами, редакторами, SMM-никами чи на будь-які інші посади, де потрібна робота з текстами.
Мови – це про неурядову сферу. До прикладу, робота в міжнародних організаціях чи написання міжнародних ґрантів. Так, окрім знання мови, потрібно ще мати базові навички проєктного менеджменту, але цього можна навчитися.
Мови – це про роботу в правоохоронних органах, яка теж є вузькоспеціалізованою сферою. Доведеться вивчити те, що використовують у поліції чи в СБУ.
Якщо є бажання працювати на міжнародний ринок з міжнародними проєктами, то без знання мови нікуди. Ми знаємо українську і російську, більшість знає англійську. Ще б вивчити другу іноземну, і ти для потенційного закордонного роботодавця – знахідка.
Посеред тактичної медицини і стрільби іноземній мові в армії не місце.
Абсолютно не погоджуюсь із цим твердженням. Навпаки, враховуючи те, що Україна дуже добре співпрацює з партнерами з-за кордону, які нам постачають зброю, обладнання, техніку, вчать наших солдатів, то без мови нікуди.
Цінними кадрами є ті, кого посилають за кордон вчитись воєнного мистецтва. Вони знають мову, можуть порозумітися з інструкторами, отримати знання, навички й потім передати це нашим хлопцям і дівчатам. Якщо ти знаєш мову, в тебе є можливість бути трохи більше ніж звичайним солдатом. Ти можеш розробляти програми, проводити інструктажі, навчатись за кордоном, опановувати нову техніку швидше за інших. Мова – це ще одна твоя зброя. Я не знаю, звідки це твердження взялося, але зараз знати мови дуже круто й престижно.
Українці мають дві думки з приводу вивчення російської. Одні кажуть, що російську мову й літературу треба заборонити, забрати з освітньої програми. Інші кажуть, що мову ворога треба знати, тому ці предмети варто залишити. Якої думки ви про це?
Насправді це дуже двояке питання. Я розумію, що тут є дві сторони медалі, але я за тотальну українізацію. Я за те, що наше суспільство має бути україномовним. Насамперед телебачення, книги, газети, радіо. Російської мови має бути мінімально. Настільки мінімально, щоб її впливу на українську мову ми не відчували.
Але, з іншого боку, я вважаю, що це непоганий актив, коли людина росте білінгвалом, а це про нас. Покоління 1990-х точно знає російську, точно нею пише, точно розмовляє, точно читає. Це не означає, що ми повинні вчити російську глобально, ні, але я не бачу нічого поганого в тому, що люди її знають. Знати мову ворога це плюс, а не мінус.
Крім того, багато українців розмовляють російською мовою в побуті й ми не можемо це відкинути та забути. Ні, це частина нашого суспільства, і ми повинні її приймати. Ми не можемо насадити українську насильно. Ми повинні показати, що українська мова та культура крутіші, сильніші, кращі — й тоді, крок за кроком, покоління за поколінням, російської ставатиме дедалі менше.
Предмет "російська мова" потрібно прибрати зі шкільної програми. Вона не є світовою, нею не користується більша половина населення світу, вона нам не потрібна. Натомість краще внести англійську, іспанську, німецьку чи французьку тощо. Також російську літературу вивчають у контексті світової. І той обсяг можна скоротити. Не потрібно повністю забирати її й робити вигляд, наче Росії не існує. Все необхідно збалансувати й переосмислити. Краще відбирати окремі твори й вивчати їх не як приклад імперіалістичної літератури, а як приклад історичної.
Якою ви бачите роль російської мови сьогодні?
Чесно, я не бачу великої перспективи розвитку цієї мови, особливо зараз. Не дуже хочеться, щоб вона десь розвивалася, жила, цвіла і так далі. Єдина сфера, у якій би я, можливо, дозволила розвиток цієї мови в Україні – це хроніки. Наприклад, дозволити письменникам, у яких російська мова була рідною, продовжувати нею писати, щоб задокументовувати щось зі своїх спогадів і злочинів Росії.
Тобто було б непогано, аби людина, яка вважає себе українцем, але розмовляє російською мовою і пише нею, передавала своє бачення на всі ці події з погляду того, кого "ущемляли" в Україні. А взагалі, зараз нам треба перекривати канали розвитку російської мови, а не говорити про її потенціал.
Як змінити свідомість людей і змусити їх ставитись до російської як до іноземної?
Повинно змінитися декілька поколінь лагідної українізації, щоб люди перестали сприймати російську як належне. Зараз це не спрацює, бо ми дуже звикли до неї.
Не шляхом переслідування чи винищення російськомовних, а шляхом лагідної українізації ми зможемо досягнути мети. Тільки тоді, коли ми покажемо, що українська мова і культура – це круто, якісно і має перспективи, що українці самобутні, незалежні й бережуть свою спадщину, будуть якісь зрушення.
Тобто тут скоріше про ідентичність, тому що ми до сих пір не знаємо, хто ми такі і яке наше культурне "я". Ми повинні віднаходити нашу ідентичність, а на це йде час. Покоління.
Можливо, ви працюєте з дітьми ВПО, чия рідна мова — російська? Якою мовою відбувається процес навчання і який підхід у вас до таких дітей?
Ні, на жаль, із дітьми ВПО я не працюю і взагалі з російськомовними в роботі не стикаюсь. Якось так склалося. Однак я думаю, що ми не повинні ставитись до них вороже. Ми повинні показати нашу лояльність і бажання навчити їх української чи англійської. Маємо дати зрозуміти, що ми робимо це українською мовою, отже, і вони це зможуть робити українською мовою.
Ми повинні сприймати це як належне: є в нашому суспільстві діти, які все ще розмовляють російською — їхньою рідною мовою, й від цього ми ніде не дінемось, на жаль. Ми можемо лише впливати на їхній світогляд, на їхнє становлення як особистостей, на їхню освіченість і на їхній вибір.
Після 24 лютого люди масово стикаються з проблемою мовного бар’єру, переходячи з російської на українську. Які прийоми полегшать вивчення нової мови?
Комусь підходить, як мені, написати слово і просто декілька разів його повторити. А хтось добре сприймає на слух чи запам’ятовує методом асоціацій. Підхід до кожного особистий. Немає чарівної пігулки.
Єдине, що я кажу однаково всім своїм учням: щоб вивчити мову, треба "впахувати". Це займає дуже багато часу. Ти повинен принаймні декілька разів на тиждень, незважаючи на те, що в тебе є уроки / пари / робота, сідати й колупатись у цій мові. Вчити, писати, слухати, виконувати комплекси завдань, дивитись щось. Що більше ти мову чуєш, бачиш, зустрічаєш, то легше тобі її вивчити.
Аби побороти мовний бар’єр, треба просто говорити. Не боятися зробити помилку, а постійно говорити-говорити-говорити, тим паче, що суспільство цьому лише сприяє. Це порада всім, хто переходить. А ми, зі свого боку, маємо зробити цей перехід безпечнішим і плавнішим. Наприклад, не виправляти грубо помилки співрозмовника, а лише якщо нас просять, спокійно вказувати на них.
І це єдиний секрет, який працює з усіма мовами.
Зараз дуже "нашумів" чат GPT, навколо нього точаться дебати. Частина людей боїться, що він може забрати роботу в деяких спеціалістів у майбутньому. Наскільки ймовірний варіант, що ШІ замінить з часом викладачів, перекладачів, мовників загалом?
Я не думаю, що чат GPT коли-небудь замінить фахівців. Можливо, в далекому майбутньому, коли існуватиме штучний інтелект людського рівня, так. Але до того ще дуже далеко. І тому я вважаю, що розмови про це сьогодні не мають сенсу.
Це ж те саме, що говорити про Google-перекладач. Він є і він доволі непогано перекладає, але однаково має безліч недоліків. Обов’язково має бути людина, що сидітиме й редагуватиме текст після нього.
Можливо, чат GPT впорається з якимись мінімальними завданнями, створить логічний текст, але аналітичні матеріали на нинішньому етапі розвитку він не видасть.
Часом чат GPT розповідає такі абсурдні речі, що ти не розумієш, як програма, яку ми, здавалося, називаємо штучним інтелектом, може писати таке. Наприклад, вигадані факти з життя відомих людей або назви книг, яких не існує. Я користувалася чатом і не була вражена абсолютно.
Чи приніс ШІ у вашу роботу якісь зміни?
Я не послуговуюсь ШІ, я все шукаю в інтернеті. І з того часу, як я почала ним користуватись, з’явилося дуже багато планів уроків, цікавих матеріалів, статтей, аплікацій, додатків для вивчення мов. Якщо колись потрібно було вигадувати вправи самостійно, то зараз можна значно швидше підготуватися до заняття, лише правильно загугливши.
Інтернет фактично скоротив час для приготування і дуже диверсифікував урок. Ти можеш використати декілька типів завдань, щоб привернути увагу учнів, і не потрібно самому нічого вигадувати. Варто лиш просто знайти завдання, якось їх поєднати, подумати, як перейти від одного до іншого. І це допомагає. Дуже. Але це не про ШІ, це про пошукові системи, це про доступ до інтернету.
Я штучним інтелектом ніколи не користувалась, лише з цікавості. Я традиційно використовую вже наявне, тому що його й так море. А якщо ти грамотний вчитель, то зможеш і без ШІ гарно побудувати свій урок.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
