24 серпня, через 12 років після аварії на Фукусімській АЕС, влада Японії почала виливати радіоактивну воду до Тихого океану. Це рішення ухвалили після десяти років зберігання відходів на майданчику АЕС. Нині накопичили близько 1,34 мільйонів тонн радіоактивної води. Воду перед виливом очищають, а в МАГАТЕ кажуть, що вона не становитиме загрози. Водночас Китай заборонив весь імпорт морепродуктів із Японії, а в самій Японії та сусідніх країнах люди вийшли на протести. Суспільне з’ясувало, як очищують радіоактивну воду та які наслідки може мати її вилив у океан.
Аварія на АЕС “Фукусіма-1”
11 березня 2011 року у Японії відбувся найпотужніший землетрус за час спостережень магнітудою 9.0-9.1 балів. Тоді, за даними рятувальної служби Японії, загинули 19 759 людей. Крім землетрусу, Японію накрило велике цунамі. Його висота в прибережних містах сходу Японії склала в середньому від 3 до 7 метрів, що дозволило хвилям легко подолати більшість захисних дамб і споруд, змиваючи все на шляху.
Система захисту від цунамі на АЕС “Фукусіма-1”, розташованій на березі океану, була не готова до подібних хвиль. На час початку цунамі станція вже була від‘єднана від електромережі через землетрус та охолоджувалась за допомогою дизель-генераторів. Проте цунамі затопило їх, адже вони були у підвалах АЕС. Відсутність електрики спричинила зупинку постачання води до ядерного палива і воно почало розігріватись. Через це на трьох енергоблоках стались вибухи.
Аварії на “Фукусімі-1” присвоїли найбільший 7-й рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) — такий самий має Чорнобильська аварія.
Задля охолодження до реакторів пожежники почали заливати реактори водою. Ця радіоактивна вода витікала в океан, що спричинило забруднення.
“Вода стікала в океан перші два тижні після аварії. Після того, як аварія зупинилась, але реактори і далі було потрібно охолоджувати, виникло питання, що не дуже добре зливати воду в океан. З того часу її почали зберігати”, — розповідає Роман Беженар, старший науковий співробітник НАН України. Він займається моделюванням розповсюдження радіоактивної води.
Очищення радіоактивної води
Після стабілізації стану АЕС влада Японії продовжила закачувати воду для охолодження реакторів. Проте тепер воду почали складати у резервуарах на території самої станції. Нині там зберігається близько 1,34 мільйонів тонн води. Для прикладу, це об'єм понад 500 олімпійських басейні чи трьох озер Синевир.
Два роки тому влада Японії вирішила зливати цю воду в океан після попереднього її очищення. Причиною цього стала нестача місця для її зберігання.
Для того,щоб виливати очищену воду до океану, Японія вела перемовини із МАГАТЕ, розповідає Роман Беженар. МАГАТЕ зробило окреме дослідження щодо очищення радіоактивної води та виливу її до океану. У висновку Агентство з атомної енергії визначило, що вилив очищеної води виявить “незначний радіаційний вплив на людей та навколишнє середовище”.
Водночас гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі наголосив, що цей звіт “не варто вважати ні рекомендацією, ні схваленням цієї політики”.
Очищують радіоактивну воду за допомогою удосконаленої системи обробки рідин (ALPS). Як заявляє оператор “Фукусіми-1” компанія Tokyo Electric Power Co (TEPCO), ця система видаляє більшість цезію та стронцію, що складають більшу частину радіоактивних речовин у забрудненій воді. Після такого очищення та інших маніпуляцій воду зливають в океан. Всю воду планують злити за 30 років. Це пов‘язано із великою кількістю забрудненої води, яка зберігається на майданчику. Щоб злити її всю із дотриманням норм, її потрібно розбавляти із чистою водою та поступово у малих дозах виливати у Тихий океан.
“Вони (компанія TEPCO — ред.) спорудили спеціальну систему очистки, яка зменшує концентрацію більшої частини радіонуклідів. Не можна сказати, що вода взагалі стає чистою, але концентрація зменшується у багато тисяч разів. Окрім тритію. Тритій — не відрізняється від водню, тобто водень і його неможливо відділити.”
Тритій — це природна радіоактивна форма водню. Він має найнижчий радіологічний вплив з усіх природних радіонуклідів у морській воді. Період радіоактивного напіврозпаду тритію — 12 років. Це означає, що за цей період його концентрація зменшиться вдвічі. Тобто радіоактивна вода, яку використовували в перші місяці після аварії, має вдвічі менше тритію.
“Кожна атомна електростанція зливає тритій, навіть більше. Є країни із ядерною зброєю, є заводи зі збагачення урану чи плутонію, вони ще більше спускають радіоактивних речовин в океан. Насамперед — це Франція, яка у сотні разів більше тритію випускає в Ла-Манш. Там концентрації значно більші,“ — каже Роман Беженар.
На самому майданчику “Фукусіми-1” є спостерігачі від МАГАТЕ. Вони контролюватимуть процес очищення води. Крім цього, на станції та в океані є моніторингове обладнання, яке вимірює рівень забруднень. Його дані можна онлайн подивитись на сайті організації.
Та попри всі очищення, окрім тритію, у воді частково залишаються і інші радіоактивні нукліди у воді, розповідає Роман Беженар.
“Від тритію великої шкоди не буде. Його багато в навколишньому середовищі. Є інші радіонукліди, які більш небезпечні. Вони можуть спричинити більшу шкоду для людини. Але ці дози настільки малі, що їх взагалі можна ігнорувати,” — пояснює Беженар.
Реакція на початок зливу води
Попри заявлену незначну шкоду для океану, у Японії люди виходили на протести. Представники рибної промисловості побоюються, що їхню продукцію, яку вони виловлюють у цьому районі, перестануть купувати, повідомляє видання Kyodo.
Китай заявив, що Японія ставиться до Тихого океану як до своєї “приватної каналізації”, та одразу після початку виливу води заборонив весь імпорт японських морепродуктів.
Також Гонконг заборонив ввезення риби та морепродуктів із 11 японських префектур, повідомляє The Japan Times. Саме Китай та Гонконг є найбільшими імпортерами цієї продукцї з Японії.
Інші сусідні країни Японії відреагували менш жорстко. Організація рибалок на Філіппінах висловила занепокоєння щодо виливу води, а уряд Південної Кореї заявив, що поважає результати перевірки МАГАТЕ, але не схвалить і не підтримає скидання води з огляду на стурбованість громадськості.
