42-річна жителька Запоріжжя Віта Єрмакова чекає на результат експертизи ДНК щодо ідентифікації тіла військовослужбовця, який, ймовірно, її чоловік Дмитро. Про те, що коханий загинув у Луганській області, жінка дізналася від його командира третього червня. Тіло для впізнання не надали, тож остання надія — ДНК.
Із Вітою Єрмаковою поспілкувалися журналісти Суспільного.
Вже третій місяць жителька Запоріжжя Віта Єрмакова живе з надією, що її коханий Дмитро живий:
"А раптом це не він? Кажуть, хлопці, які його витягували, знайшли тіло. Ніби впізнали. Я не знаю, що там можна було впізнати".
40-річний Дмитро Єрмаков майже все життя пропрацював на одному з металургійних заводів Запоріжжя. З 2015-го по 2016-й брав участь в АТО, був сапером. Потім повернувся до цивільного життя, а за місяць до великої війни — працевлаштувався до міського військкомату, розповідає Віта:
"24 лютого почалася війна. Ми були вдома. Я на роботу збиралася, а дитину в садочок хотіла везти. Він поїхав вже у військкомат. Ще пару днів виходив з ранку до вечора, а потім, десь день на п'ятий, їх там залишили, і місяць він був як на казармі".
Майже 10 місяців Дмитро Єрмаков ніс службу в Запорізькій області, потім — в Донецькій та Луганській. Віта розповідає: востаннє чоловік зателефонував їй цьогоріч 2 червня.
"Він подзвонив десь біля третьої чи пів на четверту. Він їде і каже: "Я вас люблю. Не знаю, що там буде". Сказав пароль від картки. Сказав: "Все вже, бо за нами машина приїхала". І відключився".
Наступного дня Віті зателефонував командир Дмитра та повідомив, що її чоловік загинув у Луганській області, але його тіло не можуть евакуювати через бойові дії, розповідає жінка:
"Було потрапляння в бліндаж. Було поранення в шию. Якось воно осколком, мабуть, залетіло під бронежилет — і в шию, де сонна артерія. Дня через два туди змогли запустити дрони, та сказали, що тіл не знайдено. Мені дали повідомлення, що він безвісти зниклий. Я подавала запити до Червоного Хреста, до Координаційного штабу по безвісти зниклим і полоненим. В поліції справу завели по безвісти зниклому".
За два тижні, 17 червня, брат Дмитра повідомив Віті, що в посадці, де тривав бій, знайшли тіло чоловіка:
"Це вони там лежали стільки...Там дощі були, спека. Тільки 19 червня змогли евакуювати тіло, і ми вже думали, що 21-го чи 22-го поховаємо його. Але 21-го ввечері привезли їх в морг. Сказали: "Пробач, але ми не можемо його прийняти. Там нема що впізнавати. То тільки через аналіз ДНК".
Тіло військовослужбовця, який, ймовірно, може бути чоловіком Віти, повернули до морга Дніпра. За словами Віти, чекати на результат експертизи ДНК треба близько трьох місяців. Найважче це робити дітям — 6-ти річній Аріні та 13-ти річному Андрію.
"Третього червня ще сказала. Думали, що він загинув. Потім ми надіялися, що він в полоні. А потім знову треба було казати, що все-таки не в полоні. Зараз вони все одно надіються. Невідомість — дуже важко: не знаєш, що тобі роботи, як далі жити. Вже і 40 днів пройшло, а він ще не похований. Я ще не уявляю його мертвим: він для мене, як десь на завданні", — говорить Віта Єрмакова.
