9 місяців без ротації на найгарячіших напрямках Донеччини відпрацювали бійці 42 окремого стрілецького батальйону "Черкаські стрільці". Нині повернулись в Черкаси з трофеями та спогадами про бойові дії.
Із серпня минулого року вони захищали Піски, Водяне та Первомайське, розповів один із воїнів з позивним "Дроба".
Військові, які разом боронили українську змелю на Донеччині, організували зустріч у краєзнавчому музеї — у військовій формі та з парадними шевронами.
Війна, розповів військовий медик із позивним "Азарт", залишила сліди на кожному із них: у когось поцілили уламки, комусь вразило нерви, ще один отримав травми при штурмі російського ВОПу.
Таких, як ці хлопці, на позиціях щодня були десятки, пригадав медик. У цивільному він — акушер-гінеколог, та на фронті життя дарував по-іншому:
"Стрілянина, вибухи, вогонь — скрізь усе палає, треба витягувати. Більше думаєш не за себе, а за людину, якій надаєш допомогу. Нам треба відразу стабілізувати, зупинити кровотечну, зафіксувати, якщо є перелом і швидко доставити до медпункту".
Майже рік на милицях військовий з позивним "Лапа". У Пісках його тіло понівечив танковий снаряд. Обстріли, з його слів, там не вщухали ні на мить:
"Було важко, орки крили сильно, ми тільки заходили на позицію — вони крили знову".
Як тільки в Україну полетіли перші російські ракети, "Лапа" вивіз рідних у безпечне місце, а сам пішов до військкомату. За розподілом потрапив до "Черкаських стрільців". За "штаткою" був водієм, та душа тягла в окопи:
"Мене командир хотів залишити на базі, щоб я машини охороняв, а я сам напросився, щоб вийти на позиції. Мені важливо було піти воювати, щоб перед дітьми не було соромно".
Мотивувала сім’я й військового Саліста:
"Для того, щоб ворог не прийшов у наші будинки, щоб визволити свою країну".
Його син Тимур розповів: дні без тата були тяжкими. Дуже хвилювався за нього:
"Боявся, що тато може не вернутись, переживав за нього. Я ним дуже пишаюся — він сам пішов на війну, щоб нас захищати".
Тепер від батька не відходить, говорить, він його найбільша гордість.
Думки про родину єдине, що тішило в полоні, розповів військовий із позивним Роза. Він служив на сході України. Після тяжкого поранення не зміг повернутись на позиції й потрапив до рук росіян. Через чотири місяці його обміняли.
"Я в полоні думав про дім, про родичів, хотів якомога швидше повернутись", — зазначив він.
У вдалих штурмах черкаським бійцям вдалося здобути російські трофеї, розповів військовослужбовець Дроба. А ось залишки снарядів, боєприпаси та ворожі шеврони, що привезли з собою — все це об’єднали у музейну експозицію:
"Є частина враженого нашими бійцями ворожого БМП-2, частина від С-300 якими росіяни обстрілювали наші райони. Хай люди пам'ятають, що бійці нашого батальйону теж зробили свій внесок у перемогу".
Військовий Дроба додав: дев'ять місяців без ротацій навіть досвідченим бійцям витримати тяжко. Тож просить долучатись до українського війська і підтримувати в боротьбі за незалежність України.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
