В Одесі попрощались з двома військовослужбовцями 126 бригади тероборони Едуардом Ращуком та Олексієм Задорожним. Бійці загинули, виконуючи бойове завдання 10 та 8 серпня. Попрощатися з ними прийшли кілька сотень людей. Як відбувалось прощання та що згадують про загиблих близькі — дізнавались кореспонденти Суспільного.
Побратим загиблого з позивним "Вікінг" згадує, як потрапив під командування Едуарда Ращука:
"Коли прийшла повномасштабна війна, ми встали й добровольцями пішли в сили територіальної оборони, в 126 бригаду. І по щасливому випадку я поранений потрапив до нього в підрозділ на лінії фронту. Кращого командира в житті я не бачив".
Подруга загиблого Яна Тітаренко розповіла, що чоловік був дуже щирою і завжди усміхненою людиною:
"Ми познайомилися ще за часів Революції Гідності. Зустрічалися на одеському, київському майдані. Я не можу сказати, що наша дружба була тісною, але завжди, коли ми зустрічалися, це були дуже теплі відносини, обійми.
Хлопці кажуть, що він був у найзапекліших боях, небезпечних ситуаціях — він завжди був перший".
Едуард був найстарший у своїй роті, за що й отримав позивний "Дід", розповів побратим загиблого Дмитро Орлов:
"Дід завжди був усміхнений, позитивчик такий, сама доросла людина в підрозділі. Неочікувано зовсім. Все, що від нього залежало, виконував на всі 100 відсотків. Ну а що можна сказати? Смілива людина".
Військовослужбовець Олексій Задорожний також пішов до армії добровольцем. Війна змусила хлопця швидше подорослішати — згадують його друзі Ярослав та Дмитро:
"Ми з ним дружили, спілкувалися з самого дитинства, в селищі Котовського він жив. Каталися разом на велосипеді, на змагання їздили. Знайомі, мабуть, з років 11. Як тільки почалася повномасштабна війна, Льоша пішов добровольцем служити до 126 бригади.
Багатьох війна змінила, знайомих, яких я знав. Льоша залишався таким самим. Навіть коли приїжджав сюди у відпустку, він залишався таким, яким був. Намагався не показувати цього, але він був дуже мужнім і показав це всім", — розповів друг Олексія Ярослав.
Побратим загиблого Дмитро навчався з ним в одній школі. Каже, до війни Олексій був веселим хлопцем:
"Спочатку вчилися в одній школі, були на паралелі, а потім у 10 класі були однокласниками.
Він з часом став більш дорослим, більш сумлінним, а за часів до війни - веселий, бадьорий хлопець, який завжди був радий допомогти".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
