Учасник бойових дій з Маріуполя Олександр провів у російському полоні 15 місяців, туди він потрапив у квітні 2022 року. Чоловік раніше був військовим і брав учать в ООС, а коли розпочалась повномасштабна війна, про його минуле окупантам розповіли знайомі у Маріуполі.
Після повернення в Україну Олександр проходить реабілітацію на Рівненщині. Про полон, повернення в Україну та мрії про майбутнє ветеран розповів Суспільному.
Про те, чому і хто його видав
Олександр — маріуполець. У 2018-му році чоловік підписав контракт із ЗСУ. Тоді брав участь в Операції об'єднаних сил. Служив у танкових військах:
"Я — українець, народився на українській землі. Це повинна бути українська земля, топтати її не можна нікому. Дослужив до 2021-го року, потім вернувся, пішов на своє робоче місце. Працював за спеціальністю — машиністом тепловоза".
Саме через участь в ООС та військове минуле, каже, у квітні 2022-го потрапив у російський полон. Про минуле, певен, окупантам розповіли знайомі, які перейшли на їхній бік:
"Він працює в поліції. Працював і при Україні в поліції, у 2014-му році "перевзувся". І його друга подружка, що здала, вона також "перевзулась". Вони поїхали на той бік, а потім, коли прийшов у Маріуполь "русскій мір", мене він здав".
Як потрапив у полон
Тоді, пригадує Олександр, у Маріуполі розшукували колишніх військових, учасників АТО та ООС, а також людей з проукраїнською позицією:
"Там же була в них мобілізація в "ДНР". Якщо в тебе є якийсь родич, а вони ж усі ховалися від мобілізації, то вони так робили, що когось ти здаєш із атовців і твій брат, кум чи сват може не йти служити. І оце ж вони, виходить, мною прикрилися. На наступний день, як кажуть, приїхали до мене з автоматами, в масках, і понеслось".
Спочатку Олександра відвезли у Новоазовськ, звідти — у Донецьк.
"В МГБ"Министерство государственной безопасности" так званої ДНР. були допити тяжкі. Там допитували, не казатиму як. Тільки скажу, що мішок на голові, наручники позаду і ти не бачиш, скільки людей тебе б'ють і звідки далі прилетить. Реально там непритомніли, втрачали свідомість".
Потому був місяць утримання в ізоляторі й три з половиною місяці полону в Донецькому СІЗО. Звідти Олександра перевели у табір військовополонених у Горлівці:
"Там день за рік тягнеться. Ти сидиш як на пороховій бочці, як на бомбі, не знаєш, що з тобою буде. День пройшов — і слава Богу. Віра в Бога допомагала. Читали псалми. Хтось "Отче наш" вчив, хто й так знав, що є Бог на світі. Це і врятувало."
Думки в полоні і після нього
Олександр каже, що, перебуваючи в полоні, мріяв і сподівався, щоб живими були близькі, знайомі. За дечим скучив і з їжі:
"Ці 15 місяців хотілось шашлику, такого, щоб хорошого, нашого українського, з сальцем, прожареного".
На волі планує допомагати тим, хто опікується поверненням військових з російського полону:
"Мрія також така, щоб швидше з полону повернути всіх хлопців, щоб вони були в Україні. Я сам це пережив, я знаю як там. Мрія створити сім'ю, завести дітей, щоб залишити продовження після себе".
Повернення з полону
Олександра та ще 44 українських військовополонених повернули під час обміну 6-го липня 2023 року:
"Коли ти уже почув рідну мову українську, тоді так (розумієш, що тебе обміняли — ред.). У нас сльози були на очах. З'явилися інші цінності життя. Якщо до полону цінністю було щось одне, то зараз ти розумієш, що життя може змінитися в кожну хвилину, кожну секунду".
Думка психологині
Зараз Олександр лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. Його психологиня Світлана Павлюк каже, що він позитивно налаштований на лікування та реабілітацію і вірить у себе:
"Коли військові починають допомагати своїм побратимам — вони себе краще почувають. І саме Олександр займає активну позицію щодо допомоги побратимам, їх близькому оточенню, тим, хто стикнувся з такими життєвими ситуаціями, з якими стикнувся він".
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
