Світлана Чорна та Олександра Семененко — жительки Новояковлівки Запорізького району, що за шість кілометрів від лінії фронту. Попри щоденні обстріли залишаються в рідному селі. Пораються по господарству, збирають врожай, а в моменти обстрілів — ховаються в підвалі.
Світлана Чорна розповідає: гатять чи не щодня, останній раз снаряд влучив в її город.
"В нас була косовиця, чоловік косив. Він якраз трактором їде, я вибігла , кричу "бігом ховайтеся". Робочий в нас сидів, його землею засипало, це як приход був. Та забігли в сарай, заховалися, перечекали. А що робити, як комбайн в полі, зерно возити треба".
Світлана каже, 1 квітня 2023 року військові РФ поцілили і в її будинок. Від ударної хвилі уламки залетіли до оселі:
"Нас не було вдома. Був прихід. Всі вікна повилітали. Всередину в хату залетіло. Побило хату всередені. Ми буквально до війни тільки зробили ремонт".
Світлана Чорна розповідає: на початку війни разом із чоловіком виїжджали до Запоріжжя. Згодом винаймали квартиру в Комишувасі, але через велике господарство не змогли на довгий час залиши рідну оселю:
"В нас же тут паї, на полях встигли посіяти пшеницю. Дай Бог, що в цьому році зібрали, не спалили. Трохи соняха посаджено, де встигли. Люди повиїжджали. Господарство поздавали, а в нас залишилися дві корівки, поросята і кури".
Світлана каже, підтримує її сусідка Олександра Семененко. Жартуючи, називають одна одну бойовими подругами:
"Все шуткуємо з кумою, ну а хто тут залишився: я та кума. Та наші пенсіонери. Їм допомагаємо. А так тримаємося, яка допомога потрібна, допомагаємо".
Олександра Семененко розповідає, на початку війни поїхала до Запоріжжя, та майже рік не поверталася до рідного села:
"Коли почалася війна, я ще жила вдома, чотири місяці. Тоді не витримала, розпродала корів і уїхала до Запоріжжя, жила рік. Потім не витримала, додому тягне, повернулася та мешкала у брата в сусідньому селі два місяці. А тоді вже повернулася додому".
На територію її будинку окупанти влучили торік 5 березня. Пригадує, того дня били касетними боєприпасами:
"За кухнею впало, криші немає, залатана жерстью. У літній кухні вікон немає, в сараї вікон немає. Тільки в хаті вікна цілі. Профнастіл побитий. Дві касети впало, одна в дворі, одна за кухнею. Дрова заготовила, буду зимувати сама".
Олександра каже, коли стає страшно, йде ночувати до подруги.
"Як дуже страшно, чую, що обстрілюють, приходжу до кумів. Бо вдома сама не витримую. А як тихіше, більш менш, то ночую сама вдома".
В Новояковлівці залишаються жити близько 50 людей, розповів голова Комишуваської селищної ради Юрій Карапетян:
"Відстотків на 70 всі будинки там пошкоджені. Якщо брати по руйнуванням, то вони не такі вже великі. Здебільшого це касетні обстріли або снаряди. Пошкоджені дахи, вікна".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
