"Ми декларуємо повагу до військових. Повагу я розумію не так. Для чого ми проходимо комісії? Щоб держава з повагою виплатила соціальну допомогу. А виходить так, що для того, щоб держава щось зробила з повагою, вона спочатку принижує військових", — говорить Масі Найєм, адвокат, військовий ЗСУ, засновник ГО "Принцип". Про виклики, що стоять перед ветеранами й ветеранками, про безкоштовну юридичну допомогу військовим та їхнім родичам та співпрацю державних інституцій та громадського сектора — Найєм розповів Українському Радіо.
За даними КМІС, 78% опитаних мають близьких або родичів, які були поранені або загинули за час повномасштабного вторгнення. Йдеться про досвід національного масштабу, і його складовою є досвіди ветеранів, поранених військових, які стикаються з багатьма викликами. Почати хочу з вашої історії та розуміння цих викликів.
Після отримання важкого поранення і перебування у лікарні впродовж 2,5 місяців, я вирушив додому. Однак у військовій частині мені сказали, що так бути не може: я маю лишатися або у частині, навіть після важкого поранення, або маю отримати дозвіл на відпустку на 30 днів. Для цього потрібно було їхати у ВЛК — військово-лікарську комісію. Там я дізнався, що треба направлення з військової частини. Потім з'ясувалося, що ці довідки в Києві видають лише з 13 до 15 години. Це при тому, що вся країна працює в іншому режимі.
У перший день мені не вдалося потрапити до членів комісії, оскільки я був 72-м у черзі. На наступний день я пройшов комісію та отримав довідку, після чого пішов у військову частину. У мене після поранення відсутнє око. А хлопці, у яких, приміром, немає ноги, мають пройти той самий шлях. Уявіть, якщо військова частина розташована в іншому місті й людині після важкого поранення треба сідати у потяг і їхати за довідкою.
До речі, юридично я й досі не є людиною з інвалідністю, бо коли намагався пройти МСЕК — медико-соціальну експертну комісію й отримав купу талончиків на черги до одного лікаря, до другого, до третього, до десятого, пережив якісь дуже неприємні відчуття. З одного боку, ми декларуємо повагу до військових, з іншого повагу я розумію не так. Для чого ми проходимо комісії? Для того, щоб держава з повагою виплатила соціальну допомогу. А виходить так, що для того, щоб держава щось зробила з повагою, вона спочатку принижує військових.
Ми, як суспільство, повинні на це вказати державі. Бо навіть грошима повернути здоров'я хлопцям, які його віддали, не можна. Але можна принаймні з повагою до них ставитися.
Нагадайте, будь ласка, що таке ВЛК та МСЕК?
— ВЛК — це військово-лікарська комісія, яка, з огляду на поранення, видає рекомендації або піти у відпустку, або лікуватися далі. Без її висновку вас не можуть "списати", якщо у вас, приміром, важке поранення. ВЛК дає висновок, придатні ви для служби, частково придатні чи не придатні.
МСЕК — це медико-соціальна експертна комісія, яка, з огляду на висновки про стан вашого здоров'я, встановлює групу інвалідності, може прописати план реабілітації, після чого людина отримує соціальні виплати.
Проблема в тому, що від моменту поранення до отримання інвалідності проходить багато часу: в найкращому разі — 3-4 місяці. Але здоров'я не може чекати. Вже на наступний день після поранення повинна починатися реабілітація. Повинен працювати психолог, реабілітолог тощо: це мультидисциплінарна команда. Ситуація потроху змінюється, але поки що фахівців не вистачає.
Ви заснували ГО "Принцип". Ця організація допомагає військовим долати бюрократичні перепони на шляху реабілітації. Як ви збираєте інформацію про потреби військових?
Коли ми створювали організацію, розуміли, що з кожним ходити за руку не зможемо. Це вимагає шалених коштів на юридичні послуги. Отже, потрібно змінювати правила гри. Тому ми не займалися безпосередньо консультуванням кожної людини. Для цього ми створили правовий навігатор. Він безкоштовний, там можна знайти відповіді на усі запитання.
У пошуковій системі пишете "Правовий навігатор", або "Принцип", або на моїй сторінці у Фейсбуці знаходите посилання. Там розписано п’ять етапів, які проходить військовий після поранення: евакуація, лікування та довідка про поранення, ВЛК, лікування за кордоном, встановлення групи інвалідності. Також там є зразки документів, вони вже заповнені, вписати потрібно тільки ім'я та прізвище.
Щоб швидко змінити всі ці алгоритми, потрібно багато часу і політична воля. Але щоб одразу допомогти військовим і полегшити їхній шлях реабілітації, ми створили цей навігатор. Він з інтерфейсом для військових. Зараз ми створюємо навігатор з інтерфейсом для родичів важко поранених, загиблих і тих, хто опинився у полоні.
Чи співпрацюєте ви з державними інституціями, наприклад, з Центрами безоплатної правової допомоги?
Безумовно! Ми співпрацюємо з усіма, хто може допомогти військовим. Ми готові надавати аналітику, посилання на наш навігатор. Ми відкриті для всіх, і з багатьма громадськими організаціями співпрацюємо. Також ми працюємо над написанням законів чи змін до них. Нам треба побудувати правила гри, які б випереджали проблеми військових.
Які нині найнагальніші проблеми ветеранів?
Найболючіша — те, що командири не завжди беруть до уваги висновки ВЛК. Інша проблема — коли людині з явно важким пораненням у висновку пишуть "придатний".
Як таке можливо?
На членів комісії впливає багато факторів. Наприклад, є реальні уклоністи, які хочуть втекти з армії. Насправді цей відсоток малий. І цю проєкцію, коли є такі умовно "погані" хлопці, вони перекладають на всіх військових без винятку. Іноді члени ВЛК пишуть такі висновки, щоб з ними прийшли "домовлятися". Корупція існує. Іще один наш біль — коли людина через поранення стає непридатною, їй різко зменшують зарплату. Ще донедавна це було 1000 гривень. Ми підняли це питання, і тепер це буде 20 000.
Тобто виходить, людина в штаті у лавах ЗСУ, через поранення, отримує меншу зарплатню, а піти на іншу роботу не може?
Так, вона не може піти працювати, займатися своїм життям, бо має бути у військовій частині. Цих людей треба просто відпустити.
Що можна було б зробити, щоб полегшити цю ситуацію?
У ВЛК сидять люди, втомлені від важкого спілкування з військовими. Люди, повернувшись з війни, мають "підірвану" психіку, і спілкування не завжди толерантне. І це зрозуміла реакція на прохання ВЛК принести 35-й папірець. Що ми можемо зробити? Пояснювати, чому військовим потрібна повага. Бо навіть у соціальних мережах проблеми, пов'язані з військовими, подаються як вкрай негативні. Під кожним постом з'являється маса нецензурних коментарів щодо держави. Але це не вирішить проблеми. Потрібно доносити проблеми до уряду, Міністерства оборони тощо.
Маю приклад, коли маленькі ініціативи реально змінили ситуацію: волонтери зібрали гроші, поставили у ВЛК лавки, ксерокс. Тепер військовим з пораненнями не потрібно йти три квартали, щоб зробити копію документа. Ми можемо самі допомагати комісіям в нашому районі, місті, містечку.
Чи готові державні інституції взаємодіяти з громадським сектором?
Співпраця є. Чи ми задоволені нею у питанні швидкості виконання задач? Ні. Чи можемо сказати, що геть все погано? Також ні. Нас чують. Я б не говорив, що все погано, і нічого не робиться.
Як адекватно говорити з тими, хто пройшов війну?
Не вистачає якісного спілкування, вміння слухати. Цього треба навчитися. Навчитися просто слухати. Не ставити зайвих запитань, не тиснути. Людина розговориться, коли відчує, що поряд відкриті двері. Другий нюанс — спілкуватися з військовими на рівних. Попри контузії та поранення, ці люди не стали хворими. Так, у них змінена психіка, але спілкуватися потрібно на рівних. І ще важлива річ: не намагайтеся зробити щось за поранених, поки вони про це не попросять. Бо тільки за нашим ставленням вони будуть, або ні відчувати себе повноцінними.
