Франківець Сергій Галкін — колишній морський піхотинець Феодосійського батальйону. Після захоплення Криму військовими РФ у чоловіка знайшли пухлину і визнали непридатним, тож з 2014 року він почав волонтерити й допомагати українським бійцям. Зараз Сергій тренує воїнів 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ на полігоні. Його історією поділилися на сторінці військового формування у Facebook.
"Сюди приходили люди, які ніколи не тримали зброї у руках"
Сергій Галкін став інструктором з бойової підготовки 102 бригади на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Тоді він тренував два батальйони та управління.
"Сюди приходили бізнесмени, айтівці, лікарі, будівельники, професори, фермери. Вони ніколи не тримали зброї в руках, їм було страшно від пострілів. У березні та квітні я проводив з ними заняття на Лисецькому полігоні. Потім виїхав з ними у Запорізьку область, де ще два місяці допомагав готувати особовий склад", — розповідає Сергій.
Згодом чоловіка запросили займатися підготовкою особового складу інших підрозділів Збройних сил України. Понад рік Сергій Галкін їздив по різних місцях їхньої дислокації, допоки навесні 2023 року його знову не запросило командування 102 бригади.
Допомагає армії з 2014 року
Сергій Галкін займається волонтерством з 2014 року. Відтоді чоловік їздить до підрозділів, привозить їм потрібні речі, тепловізори, а також надає поради та консультації, адже має власний досвід служби.
"До армії Сергія не беруть за станом здоров'я — він має травму та II групу інвалідності. Пухлина в голові, пластиковий імплантат в коліні й часткова втрата здоров'я — саме таку данину він віддав Україні, виконавши свій обов'язок щодо захисту держави від ворога", — написали на сторінці 102 бригади.
Про окупацію Криму
Чоловік був свідком подій, які супроводжували російську анексію Криму у 2014 році. Тоді він служив сержантом та командиром відділення у Феодосійському батальйоні морської піхоти.
"Жив у Федосії. Мені там все подобалося. Ми займалися спортом по чотири години на день, постійно пропадали на полігонах, на різних навчаннях. Наш батальйон входив до складу резерву НАТО і ми постійно їздили по країнах-учасницях альянсу, брали участь у спільних навчаннях. Я отримував від цього задоволення. Моя сім'я жила також у Феодосії, ми навіть отримали кримську реєстрацію. Хотіли залишитися назавжди", — пригадує Сергій.
У березні 2014 року пункт дислокації батальйону оточили російські війська. Вони замінували периметр протитанковими мінами.
"Почали вимагати скласти зброю і здатися. Командування батальйону привело підрозділ у підвищену боєготовність, усім видали зброю і чекали на накази від вищого командування. Так тривало декілька тижнів — до місяця часу. Наказів зверху не було ніяких і ніхто не знав, як діяти. Спочатку були плани здійснити прорив на материкову Україну, але всі розуміли, що без підтримки це зробити було практично неможливо. Це було б самогубством", — каже колишній військовослужбовець.
"Мої честь та совість не продаються!"
За словами Сергія, російські військові психологічно тиснули на українських морських піхотинців — щодня їм погрожували та вимагали скласти зброю.
"Понад 50% особового складу були місцевими або мали тут сім'ї. Їхні батьки щодня приходили під розташування і казали їм: "Сину, складай зброю". Постійно проводилися мітинги місцевих, які закликали нас здатися. Поступово люди почали складати зброю і переходити на бік ворога, адже вони не могли піти проти своїх рідних. Одного дня я зрозумів, що із сержантів мого взводу я залишився один — інші здалися. Мене переконували, що в Києві владу захопила "хунта", пропонували посади в російській армії. Але є такі речі, як честь та совість, — вони не продаються. Мої честь та совість не продаються!" — каже Сергій Галкін.
Колишній піхотинець пригадує: до місця розташування його батальйону на вертольоті прилітав екскомандувач Військово-морських сил України Денис Березовський, який зрадив присягу і перейшов на бік РФ в Криму.
"Він з-за паркана вимагав скласти зброю. Ми його не впустили в розташування і сказали забиратися геть — ми не збираємося здаватися", — пригадує чоловік.
"Вони хотіли познущатися, продемонструвати, як взяли штурмом морську піхоту України"
Зі слів Сергія Галкіна, згодом з 680 людей у батальйоні залишилися вірними присязі приблизно 140. Була домовленість про те, що їх вивезуть автобусами з Криму.
"Нам сказали, що завтра об 11:00 нас вивезуть на автобусах і багатьох відпустили додому зібратися. Моя дружина та дитина вже були давно на материковій Україні. Я сказав їм їхати, як тільки запідозрив, що тут щось буде відбуватися. Я залишився ночувати в казармі, де нас було приблизно 50 людей", — каже чоловік.
Того дня о 4:00 російські війська почали штурмувати частину Сергія. Тоді ворожі БТРи прорвали ворота і заїхали на територію, а з вертольотів висадився спецзагін. Піхотинець пригадує: росіяни стріляли по вікнах з кулеметів та ПКТ, а у дірки закидали димові та світло-шумові гранати.
"Вони не мали на меті нас вбити. Хотіли принизити, познущатися, продемонструвати, як вони взяли штурмом морську піхоту України. Вони дві години нас — беззбройних — штурмували. Коли нарешті ввійшли всередину, почався рукопашний бій. Мене кілька разів вдарили чимось. Мабуть, прикладом автомата. Я втратив свідомість. Коли отямився, мене поклали до стіни. Я почав співати гімн України, мене знову вдарили по голові і я відключився", — розповідає Сергій Галкін.
Виїзд з Криму
Опісля піхотинців посадили у вантажівки УРАЛ і повезли у невідомому напрямку.
"Коли ми вилізли з УРАЛів, перед нами стояв якийсь їхній офіцер і наш офіцер-зрадник. Вони почали нас вербувати й переконувати здатися. Ще кілька людей перейшли на бік ворога. Після цього нас відпустили. Ми зателефонували нашим, які приїхали по нас", — каже чоловік.
У казармі Сергій хотів забрати свої речі, однак його рюкзаки з паспортом, ідентифікаційним кодом, свідоцтвом про народження, військовим квитком, дипломами про освіту, а також грошима, золотом та ноутбуком вкрали.
За словами піхотинця, того дня українських військових вивезли у Чонгар. Звідти — у Мелітополь, звідки літаком їх доправили до Києва. Після цього морські піхотинці отримали нове місце прописки у Миколаєві.
Пухлина в голові та непридатність
"У Миколаєві у мене почалися сильні головні болі й на військово-лікарській комісії встановили, що в мене — пухлина в голові. Сказали, що для служби в армії я непридатний. Мене звільнили, а пізніше зняли з військового обліку. Я дуже шкодував, бо мені хотілося продовжити службу", — розповідає Сергій Галкін.
Через втрату документів у Криму чоловік приблизно пів року намагався їх відновити.
"Я звернувся до адвоката, який мені допоміг виробити паспорт. Вже в Івано-Франківську знову почалися проблеми з документами — вимагали якісь довідки, документи, які було неможливо зробити, тому що Крим був окупований. Довелося звертатися до Генеральної прокуратури", — каже колишній військовий.
Коли Сергію вдалося зробити документи, йому дали II групу інвалідності й призначили пенсію. У Галкіна є освіта інструктора з фізичної підготовки. У 2019 році він отримав диплом юриста і з того часу допомагає військовим відстоювати свої права. Чоловік каже: що не програв жодної справи.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
