Рідні військовополонених з Дніпропетровщини виходять на мирні акції, привертають увагу світу до теми звільнення усіх українських військових і цивільних з російського полону. Усе це, аби повернути близьких з російського полону, розповіли Суспільному родичі полонених бійців.
Єдине бажання десятирічної Єви – щоб тато повернувся додому, розповідає її мати Ольга. Дівчинка каже: дуже не вистачає батьківської турботи.
"Це я намалювала татові своєму. Я за ним дуже сильно сумую. Мені не вистачає його уваги, турботи. Він називає мене ”Бубончик”, – говорить Єва.
Батько Єви служить у 74-му окремому розвідувальному батальйоні. Рідні втратили з ним зв'язок у березні 2022 року, каже Ольга.
"Один з його побратимів написав своїй дружині, що вони у полоні, живі, все добре. З того часу ми не отримували ні дзвінків, ні повідомлень. Ми отримали лише по листу, це було 30-го серпня торік, хлопці вже були вивезені на територію РФ з Оленівки. Ці листи були стандартні, написані під диктовку. Єдине, що було там від чоловіка — що він дуже сумує, любить батьків, переживає за маму", – каже дружина військового.
Юлія – мама військовополоненого. Жінка каже: її син служить з 18 років. До того, як потрапив до російського полону, щодня надсилав їй СМС-повідомлення.
"Кожного ранку мені приходило смс від нього: “4.5.0. Мамо, все добре.” І я знала, що у нас все добре. Коли не витримую, що до вечора немає звістки, то пишу: “Сину, 4.5.0?” Тиша. Один день, другий день… Тут донька каже: “Мамо, Саша в полоні”. Чекала смс “4.5.0.”, а його так і по сьогоднішній день немає. Це вже майже 16 місяців", – говорить вона.
Тамара також чекає свого чоловіка з полону. Він, як і чоловік Ольги, служить у 74-му окремому розвідувальному батальйоні.
"Були інтерв'ю, зрозуміло, що там він говорив те, що йому казали, нарізки відео. Я вам скажу, що я його не впізнала, тому що такі знущання, це неймовірно. Людина постаріла на 20 років майже", – каже вона.
Син Ольги також потрапив до російського полону. Вона розповідає, бачила його на фотографіях, які публікували російські ЗМІ.
"Встаєш, тільки за нього й думаєш. Чекаємо… Син молодший дуже за нього переживає. Спочатку взагалі він вночі прокидався: ”Мамо, чи не було звісточки якої?” Кажу: “Ні, не було”. Батько переживає, звісно, всі", – каже жінка.
Ще одного військовослужбовця з 74-го окремого розвідувального батальйону чекає дружина Еля. Вона каже: робить усе можливе, аби повернути коханого з полону.
"Ми боремося. Ми кожного місяця їздимо до Києва в Координаційний штаб (Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими — ред.), на зустрічі до Міжнародного комітету Червоного Хреста, намагаємося зустрітися з ким тільки можна, вже вийшли на закордонний рівень, щоб про наш батальйон більше чули", – говорить вона.
Також рідні військовополонених проводять акції за кордоном. Зокрема у Швеції, Польщі та США.
"У цьому році 21-го травня в Стокгольмі, у Швеції, проводили мирну акцію на підтримку нашого батальйону. Люди вийшли, щоб якось залучити всю європейську спільноту, щоб про наших почули. В Кракові також виходили в підтримку 74-го батальйону. Також в Колорадо, США, українці, які виїхали зараз, виходять на мирні акції і підтримують, щоб якось привернути увагу світу, щоб був тиск на країну-агресорку, щоб вони віддавали наших полонених, не тримали їх у катівнях своїх", – розповідає дружина полоненого військовослужбовця Ольга.
З міркувань безпеки не показуємо обличчя військових на фото, не називаємо персональної інформації.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
