Ірина Северин – майстриня з сіноплетіння. У рідному селі Росішки на Дніпропетровщині вона популяризує унікальне ремесло: плете і мотає кошики, вази, настінні панно, різноманітні іграшки та об'ємні фігури.
Про мистецтво створювати з сіна та про свої мрії – Ірина Северин розповіла Суспільному.
Ірина продає свої вироби на світових онлайн майданчиках та бере участь у міжнародних виставках. Аби допомагати Збройним силам України Ірина організувала дитячо-молодіжний волонтерський рух "Сіно-craft – об'єднує!".
"Дітей навчаю я, як майстриня з сіноплетіння й сіномотання. З дітьми ми виготовляємо різні поробки, а потім продаємо на ярмарках і таким чином всі кошти йдуть на Збройні Сили України. Так ми допомагаємо. Це наш дитячий волонтерський рух", – розповідає Ірина.
Ідея створити волонтерський рух, каже жінка, з'явилась несподівано.
"Я спочатку зателефонувала батькам і сказала: “Мені дуже хочеться зробити дитячий молодіжний волонтерський рух”. А чим ми можемо прославити наше село? Що ми можемо? Що я можу? Я можу робити вироби з сіна і це я можу передати дітям. Вони цим зацікавилися дуже і ми це почали робити. Спочатку сердечка поробили. Я їм привезла зроблені з картону, щоб вони почали не одразу сіно мотати, а з чогось починали – якийсь предмет обмотувати. І вони перші сердечка поробили", – говорить вона.
Знайти шлях до мистецтва плести з сіна Ірині допомогла корова Ромашка. Жінка говорить: шукала чим можна здивувати людей на ярмарку і раптом побачила тюки з сіном.
"Я йшла через сінник, це було у 2017-му році, тоді нам треба було везти у Петропавлівку на ярмарок, на виставку якісь вироби. Щороку ми возили вишивки, ще щось придумували, але воно постійно повторювалося. І я думала, що ж повезти нового? І тут мені впали в око тюки нашого сіна. І я подумала — може з нього щось? Може візьмемо ці тюки та й посідаємо на сіні? Але коли зайшла в інтернет і подивилася, що з нього можна робити, то я цим дуже загорілася і полюбила тепер, мабуть, вже на все життя", – розповідає майстриня.
Сіно для роботи готує її чоловік Станіслав. Він косить траву, а Ірина вже потім її збирає.
"Воно саме росте. Що його готувати? Я кошу тільки і все. А вона збирає, пакує і возить. Довга трава повинна бути, наскільки я знаю", – говорить чоловік.
Абияка трава для виготовлення виробів не підійде, розповідає жінка. Тонку використовує для сіномотання, а більш грубу для сіноплетіння.
"Тут трава з різними насінинками і коли я плету з неї, то їх обриваю. Це якщо хвіст комусь зробити, то може бути. І коли трава в тюках, то воно навіть і краще, бо залишається тільки стебельце. І така трава йде на сіноплетіння, а та, яка потонша і поменша, і найперша, де ще немає листочків — то на сіномотання", – сказала вона.
Перед тим, як почати працювати з сіном, його треба змочити водою, розповідає майстриня.
"Це для того, щоб з нього можна було щось зробити й не було алергії. Для сіномотання ми беремо нитки швацькі, а для сіноплетіння — джгутовий шпагат. Це повністю екологічні матеріали. І голку велику", – каже Ірина.
Коли плете, відчуває щастя, спокій та задоволення, говорить жінка. Ремесло сіноплетіння їй сподобалось настільки, що вона хоче поділитись знаннями з кожним.
"Мені молодший син Павло, який у нас загинув торік, він мені говорив: “Мамо, ти таку нішу знайшла! ” Він мною захоплювався. Казав: “Мамо, ти молодець! І я в захваті від того, що ти твориш своїми руками.” Навіть не “мама” він мені говорив, а так: “Привіт, мамцю!”. І як приїжджав із Харкова, то казав : “Я вдома…”, – каже вона.
Також майстриня має мрію, пов'язану з улюбленою справою: навчити не тільки сіномотанню, а й сіноплетінню. А також зробити у рідному селі цілий парк виробів з сіна – “Сіноленд”.
"У мене дуже велика була мрія і я від неї не відмовляюся — зробити у нашому селі парк великих сінофігур — об'ємних і щоб це було не тільки щоб приходити й дивитись, а щоб дітвору в них можна було й посадити. А ще те, що зараз можливо — це завезти тюки соломи, не сіна, бо сіно дороге, а тюки соломи і зробити з них лабіринт. Я не знаю, де таке є, але я бачила таке на фото, то це дуже захоплююче", – ділиться жінка.
Крім того, не полишає мрії про розвиток зеленого туризму у Росішках, каже Ірина.
"Знаєте, коли я пів року навчалася онлайн у школі майстрів, то тоді мені допомогли й ми склали бізнес-план до 2030-го року. Що навіть можна спорудити мініфабрики, де будуть виготовляти подушки і матраци, набиті сіном. І навіть коли приїздять туристи, то вони можуть на мініфабриці самі собі набити подушку сіном і там її одразу прошити", – говорить майстриня.
Про свої ідею часто розповідає дітям. Ті її підтримують і навіть пропонують щось своє.
"Говорила дітям, а вони “Та ви що? Оце так! Уявіть, а якби завезти і зробити це?”. Я думаю, що це розкрутиться і все одно зробиться. Я стукатиму в усі двері", – каже Ірина.
Після створення "Сіноленду" у Росішках, говорить майстриня, можна буде зробити те саме й у Дніпрі.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
