90-ту річницю з дня створення 15 червня відзначає Вінницьке казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство. Від початку повномасштабного вторгнення там безкоштовно допомогли із протезами та реабілітацією понад 250 людям. З них – понад 100 військовослужбовців, каже директор центру Валентин Салманов. Як нині працює підприємство – дізнавалося Суспільне.
“Протезуємо верхні кінцівки, нижні кінцівки, важке протезування, ортопедичне взуття. Усі послуги для осіб з інвалідністю на нашому підприємстві безкоштовні. Потрапивши до нас, людина протезується, реабілітується, й отримує все необхідне”, – розповів Валентин Салманов.
Протези підлаштовують під кожного пацієнта, каже начальник протезного цеху Сергій Сірик. Більшість комплектуючих купують у Німеччині, Японії та Канаді. Тому, за його словами, якість вінницьких протезів не поступається закордонним.
“Ми протезуємо всіх військових на протезах четвертої групи мобільності. Це в основному молоді хлопці, їм треба продовжувати життя, активне життя, відповідно комплектуючі мають забезпечувати комфорт, витривалість та міцність. Протез видається не на місяць, не на рік, а на три роки. Людина протягом цього терміну має відчувати комфорт”, – каже Сергій Сірик.
На виготовлення одного протеза в середньому йде тиждень. Далі, за словами головного лікаря Володимира Данилюка, три тижні пацієнти проходять реабілітацію та вчаться ходити на ньому.
“Виготовити протез – це не основна ціль і завдання. Основне – навчити людину ним користуватися. Якісно підігнати протезний виріб, навчити користуватись, поставити людину у вертикальне положення і повернути навички ходьби. Повернути до повноцінного життя. Людина має ходити по сходах, користуватись ним без обмежень”, – каже Володимир Данилюк.
Військовослужбовець Василь показав Суспільному палату, в якій проходить реабілітацію після поранення. Розповідає, що за фахом – сапер, ноги втратив рік тому, на Київщині. На Вінницькому підприємстві йому уже виготовили протези. Тож, каже, щоскоро знову ходитиме.
“Війна – це війна. Вона не розбирається у званнях. Підірвався, прокинувся, нічого не відчув. Кросівки хороші, нові, форму порізало, – каже Василь. – Два протези зробили з першого разу. Я вже ходив, знов вчуся”.
У сусідній палаті відновлюється після поранення військовослужбовець Олександр. Він боєць 93-ї бригади “Холодний Яр”. Ногу втратив внаслідок танкового обстрілу. Це сталося торік, на Ізюмському напрямі. Каже, що його протезують вдруге. Вперше мав такий досвід у Німеччині.
“Зробили протез, проте він вже за місяць став завеликий. Все оформляєш сам, папірці, шукаєш перекладача, – каже Олександр, – Тут у Вінниці за тиждень мені вже зробили нормальний протез. Я уже ходжу. Півроку – і зможу бігати. Тобто, якщо нормальний протез, кожен зможе за півроку бігати”.
