Для того, щоб підтримувати кров'яний баланс країни, необхідно мати мільйон зареєстрованих донорів, ми ж маємо 128 тисяч, говорить Ірина Славінська, співзасновниця ДонорUA. Як формується в Україні культура донорства, як наша кров може врятувати нас самих і як стати донором — у Всесвітній день донора крові Славінська розповіла Українському Радіо.
Чи багато нині в Україні охочих здати кров?
В системі ДонорUA зареєстровано близько 128 тисяч донорів. Тих, хто здавав кров двічі в нашій системі 30 тисяч. Після 24 лютого 2022-го кількість донорів значно виросла — до початку повномасштабного вторгнення в системі було 40 тисяч людей. За перший тиждень війни ми отримали 25 тисяч. У нас навіть "ліг" сайт в ці дні, і коли ми дзвонили адміністратору, він питав: "Що трапилося, мільйони зайшли на сайт?" Перевірив, а зайшли справді мільйони.
Принагідно нагадаю, що на сайті ви можете знайти всю інформацію: де здавати кров, як до цього підготуватися, хто може бути донором, як часто можна здавати кров тощо. Закликаю всіх реєструватися, ми спільно з МОЗ формуємо резерв, вам прийде повідомлення, де можна здати кров і долучитися до цієї вкрай потрібної справи. В рамках безпеки ми прибрали з сайту контактну інформацію, а всю необхідну інформацію можна знайти в персональному кабінеті.
Що важливо знати про донорство на регулярній основі? Адже велика кількість людей здають кров один раз, якщо, приміром, її потребує хтось з друзів чи родичів.
Ми проводимо багато досліджень і вивчаємо мотивацію людей здавати кров. В нашій системі зареєстровані ті, хто свідомо прийшов до цього. Почувши десь, вони зробили вибір зареєструватися й ознайомитися з правилами та протипоказаннями, адже не всі можуть бути донорами. До протипоказань відносяться: прийом ліків на постійній основі, хронічні захворювання — серцево-судинні, інфекційні, такі як гепатит, чи ВІЛ, або тимчасові причини, наприклад, вагітність.
Завжди наводжу хрестоматійний приклад, як чоловік, рятуючи людину, приховав, що у нього виразка шлунку, і під час донації у нього почалася внутрішня кровотеча. Тобто геройство в цій справі не потрібне. Не потурбувавшись, насамперед, про себе, ми не зможемо потурбуватися про інших.
Людина, перебуваючи в стресі, коли крові потребують рідні, може промовчати про своє, наприклад, погане самопочуття, або незахищений секс або контакт з хворою людиною.
Так, донорство повинно бути супер відповідальним. Це не довідка про те, що я врятував комусь життя. Донорство — це про те, що я здаю кров, коли можу.
Чи перевіряється кров після донації?
Так, робляться печінкові проби — рівень АЛТ і білірубіну.
Скільки людей ми рятуємо, здаючи кров?
Здаючи кров, ми рятуємо три людини. Вона розділяється на три компоненти: еритроцити, тромбоцити й плазму, які можуть піти й одній людині, і трьом різним. Ми, до речі, транспортуємо кров до прифронтових лікарень. Тому, якщо ви маєте протипоказання до донорства, але хочете нас підтримати, можете зробити донат. Адже доставка крові на фронт теж потребує великих коштів. Для крові потрібно ще багато розхідного матеріалу, її потрібно перевірити, доставити на фронт, і вона має бути найвищої якості.
Як часто можна бути донором?
Донором в Україні можна бути кожних два місяці. Треба просто знайти годину часу і прийти в центр крові. Вони працюють з 8 до 12. Але ми намагаємося робити додаткові заходи в публічних місцях, приїжджаємо в офіс до корпорацій тощо. Оця регулярність дійсно підтримує кров'яний баланс в країні, яка живе в дуже непередбачуваних умовах.
Як змінився кров'яний баланс в країні від 24 лютого?
Для того, щоб ми сказали, що крові в країні достатньо, потрібно, щоб зареєструвався мільйон донорів. А ми маємо 128 тисяч. З початком повномасштабного вторгнення потреби виросли на 60%. Там, де хлопці й дівчата отримують поранення, ми щодня маємо величезні крововтрати.
Чи контактуєте ви з подібними організаціями у світі, і чи допомагають вони Україні?
Ми тісно співпрацюємо з громадськими організаціями в Англії, залучаємо також інші європейські центри. Ми не співпрацюємо з Червоним Хрестом — ні з українським, ні з міжнародним. Це наша принципова позиція. Ми маємо грант від ЄС, який допомагає нам популяризувати донорство. Адже, насамперед, потрібно сформувати культуру донорства, а вже потім йдуть дії людини.
Чи багато у нас людей з хронічними захворюваннями, які не можуть бути донорами?
Ця проблема стосується не лише України. ВООЗ вивела формулу: якщо в країні 2% громадян будуть донорами, дефіциту крові не буде. Це — 303 донації на 1000 населення. А в Україні до повномасштабного вторгнення було 12 донацій на 1000 населення. Це означає, що 2/3 пацієнтів в Україні не отримують кров або взагалі, або вчасно. Це не означає, що ми погані, це означає, що донорство у нас стихійне, і у нас немає запасів крові. А коли людина не отримує вчасно кров, вона помирає. Про це варто завжди пам'ятати, бо ми ніколи не знаємо, що кожного з нас чекає завтра. Кожен з нас може опинитися на лікарняному ліжку. І кров, яку ти здав, може врятувати тебе ж на наступний день. Тому банк крові має бути наповнений.
Чи є куріння перешкодою для донорства?
Не можна курити за дві години до донації крові, і дві години після цього. Але про донорство варто говорити не лише через заборони. Я б хотіла наголосити, що донорство, наприклад, є профілактикою онкозахворювань, бо воно тримає рівень заліза в нормі. Також донорство є профілактикою від серцево-судинних захворювань. Донорство розріджує кров, тримає її у відповідній консистенції, щоб не утворювався тромбоз. Тобто це один з найкращих профілактичних заходів, щоб бути здоровим.
Чи потрібно, перш ніж стати донором, пройти обстеження організму і на які хвороби?
Система цього не вимагає. Існує переддонаційний огляд, де відбувається співбесіда з лікарем. Теоретичні опитувальники є основою довіри до людини. Має бути профілактична культура, і кожен рік потрібно робити обстеження організму.
Чи потрібна після донації якась спеціальна дієта, чи рухи, чи препарати для відновлення крові?
Препаратів точно не потрібно. Бажано вживати їжу, збагачену вітамінами та мінералами. Можна зробити акцент на вітамін С.
