Дитячий будинок "Наш дім" після більш ніж річного перебування у Польщі повернувся додому у Кропивницький. Туди виїхали після вторгнення Росії в Україну. Передусім думали про безпеку дітей, не знали, якою буде ситуація в місті та області. Про це Суспільному розповіла директорка будинку Наталія Вінницька.
У польському місті Душни́ки-Здруй вихованці прожили рік і три місяці.
"Першого березня 2022 року виїхали до Республіки Польщі 15 дітей, першого вересня 2022 року п'ятеро наших студентів повернулися на очне навчання у вище професійно-технічне училище Кропивницького", – говорить Наталія Вінницька.
Зі слів директорки, "Наш дім" повернувся до орендованого приміщення на базі кропивницького дитсадка: "До нашого приїзду управління освіти підготувало укриття, тому що дитячий садочок працює і туди спускаються діти. Там є всі необхідні медикаменти, запаси води та продуктів, ліжка, стільці. Якщо повітряна тривога лунає вночі, то ми беремо покривала, подушки, спускаємося і маємо змогу там лягти".
В дитячому будинку нині проживають восьмеро дітей, двоє з них на час знімання були в школі. Вихованці будинку – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
"Система виховання і вся робота дитячого будинку максимально наближена до сімейної. Ми не маємо персоналу, що обслуговує і вчимо дітей самостійно готувати їжу, прибирати, ремонтувати меблі. Наші вихованці вміють самостійно користуватися всіма побутовими приладами, тобто вони соціалізовані до дорослого життя".
Сімнадцятирічна Марія Жабокрицька єдина дівчина в дитячому будинку – мешкає два роки. Нині готується до складання мультипредметноготесту та випускного: "Мені в Польщі добре жилося, я там навчалася та працювала. Але все одно вдома в Україні краще".
Діти дуже хотіли додому, говорить Наталія Вінницька. Тому вирішили повертатись: "Я хотів повертатися додому, щоб побачитися зі своїми рідними, – говорить вихованець Богдан Полєтаєв. – В Польщі мені сподобалась їжа, дуже смачна".
"Я приїхав в Україну, бо хотів зустріти маму, братів, сестер, я сумував. У Польщі я займався футболом, у Кропивницькому до війни – тенісом, у мене є дві грамоти", – говорить Тимофій Хмель.
В місті Душни́ки-Здруй кропивницькі діти жили у двох будинках. З ними окрім директорки, перші місяці була вихователька Тетяна Стичень: "Два місяці я була в Польщі, потім приїхала, і замість мене поїхала моя колега. Умови були такі ж як і тут, тільки що на чужині, хотілося додому".
Зі слів директорки, фінансується дитячий будинку за гроші з міського бюджету та освітньої субвенції: "В рік виділяють майже 3 мільйони 400 тисяч гривень. Сюди входить: чотириразове харчування вихованців, що складає 96 гривень на одну дитину, медикаменти, оплата комунальних послуг, придбання канцтоварів, кишенькові гроші і зарплата працівників".
Говорить, їхати за кордон діти більше не хочуть.
