Суспільне Культура публікує колонку очільниці Офісу інтелектуальної власності (IP) та інновацій Олени Орлюк про те, як захищати свою інтелектуальну власність.
Якби я писала цю колонку у форматі гайду темою інтелектуальної власності, ми б обмежилися всього трьома пунктами: не вагайтеся, не зволікайте і не знецінюйте власну роботу. Проте значно важливішими, на мою думку, є міфи довкола ІРз англ. іntellectual property — інтелектуальна власність. Їхня поява цілком логічна, адже ми досі розвиваємо цю сферу й лише вибудовуємо культуру захисту ІР-прав. Натомість швидкість, з якою поширюються упередження, шкодить не лише ІР-сфері, а й підприємцям, культурним діячам і навіть розробникам військової техніки.
Тож пропоную розглянути 10 найпопулярніших міфів про інтелектуальну власність та порівняти їх з реальними фактами й кейсами.
Міф 1. Не варто цим заморочуватися
Це доволі поширена теза, мовляв, гра не варта свічок, і взагалі це нікому не потрібно. Але найбільше зараз кусають собі лікті саме ті, хто вчасно "не заморочився". Якщо ми говоримо про ІР в контексті культури, у більшості випадків продукт дістається аудиторії саме через інтернет. І якщо не подбати про захист інтелектуальної власності сьогодні, вже завтра ваша робота з легкістю може стати "народною", або й гірше – привласненою іншим "творцем".
Хтось може пам’ятати дисконтні картки для ветеранів АТО, створені проєктом "Українці – разом". Де б тут могло бути порушення ІР? Усе просто: дизайнери карток використали шрифт Богдана Гдаля "Вернигора", не запитавши дозволу автора. Тоді художник вирішив питання за допомогою юриста, та якби справа дійшла до суду, реєстрація ІР стала б вирішальним фактором.
Міф 2. Це можна відкласти на потім
Насправді відкладати щось "на потім" у сучасному світі – вкрай ризикова стратегія. Ти або встиг і зареєстрував свій продукт, або "дозволив" заробити на ньому комусь іншому. Так, можливо, не надто добросовісному, але з великою ймовірністю – непокараному.
Добре пам’ятаю допис українського художника-плакатиста Нікіти Тітова, який заявив, що ледь не 99% мерчу з його роботами – банальна крадіжка. І це дійсно велика проблема. Футболки, світшоти, інша сувенірна продукція – знайдені в мережі "картинки" перетворюються на комерційний продукт у руках тих, кому начхати на закон. І якщо відкладати питання ІР в довгий ящик, то подібні "генії маркетингу" не зупинятимуться й надалі зароблятимуть на зображеннях "із відкритих джерел". А авторам залишатиметься обурюватися та встрягати в довготривалі судові тяганини замість швидкого й чіткого рішення проблеми.
Міф 3. Реєстрація ІР в Україні безсила перед закордонними патентами/торговельними марками
На цьому моменті має заплакати Ілон Маск, чий SpaceX торік програв власний позов до українського товариства з обмеженою відповідальністю "Старлінк". Американська компанія хотіла оспорити право зареєстроване в Україні ім’я бренду, але не врахувала, що наш "Старлінк" офіційно існує вже 12 років. І ключове тут – саме офіційно. Хтозна, можливо, у цій ситуації відповідачу варто було б подати зустрічний позов – до значно молодшого ТОВ "Старлінк Юкрейн" (дочірньої компанії Маска Starlink в Україні).
Очевидний висновок: українські охоронні документи мають таку ж саму силу, як і умовні патенти у Франції, Італії чи навіть США. І приємний бонус: дбати про охорону ІР в Україні значно дешевше, ніж за кордоном. Якщо, звичайно, ви зацікавлені тут працювати й отримувати прибутки.
Міф 4. Захищати ІР в Україні – дорого
І якщо вам досі здається, що зареєструвати авторські права на свою роботу – це якась карколомна сума, то поспішаю розвіяти й цей міф. Для фізичних осіб вартість такої послуги складає всього 255 + 8.50 грн (держмито за підготовку до реєстрації та свідоцтво), для юридичних — відповідно 510 + 25.50 грн. І, повірте, це не лише дешево, а й дієво, оскільки в майбутньому – в разі порушення прав – ця сума може конвертуватися в десятки разів більше відшкодування на вашу користь.
Міф 5. Реєструвати інтелектуальну власність – важко і довго
Я б додала: можливо, було колись. Так, поки Україна не діджиталізувалася повністю, але більшість послуг вже давно доступна онлайн та не відбирає багато часу. Скажімо, аби подбати про реєстрацію (а відтак і про закладені умови для захисту в разі потенційного порушення) свого нового продукту в авторській сфері, вам знадобиться приблизно 20 хвилин за ноутбуком. Не так вже й багато як для отримання офіційної реєстрації, правда? І реєстрацію проведуть у середньому за два місяці. Для винаходів чи торговельних марок це, звичайно, буде дорожче й довше. Але точно обійдеться у значно меншу суму, ніж за кордоном.
Міф 6. Питанням ІР переймаються лише в Україні
Звісно ж, це не так. Ба більше, в Україні культура захисту інтелектуальної власності сьогодні перебуває в стані активного розвитку. Натомість для західних країн повага до ІР – це буденність та норма, щось на рівні правил дорожнього руху. І коли хтось порушує права іншої людини в цій площині, справа може доволі швидко опинитися на судовому розгляді.
Скажімо, легендарний американський гурт Guns N' Roses подав позов проти локальної броварні за випуск однойменної серії пива. Здавалося б, де легенди рок-сцени, а де маленька пивоварня з Колорадо. Але ні, музиканти обурилися цілком справедливо та заявили про "непоправну шкоду". Чи зареєстрована їхня назва? Авжеж. А тому будь-яке її використання без згоди виконавців – це прямий квиток у залу суду.
Міф 7. ІР – це лише про гроші
Дійсно, питання захисту ІР прав часто розглядають через призму втрачених коштів. Але водночас – і з огляду на інститут репутації. При чому репутаційно страждають не лише ті, проти кого порушують закон, а й ті, кому закидають подібні звинувачення.
Свіжий кейс – справа співака Еда Ширана, який на початку травня виграв суд щодо авторських прав на пісню Thinking Out Loud. Засідання тривали (тільки уявіть!) з 2019 року, і для обох сторін було принципово довести свою правоту. Настільки, що в разі програшу Ед Ширан обіцяв завершити музичну кар’єру. Але він переміг і відстояв свою репутацію, набувши чогось значно більшого, ніж просто гроші.
Міф 8. Якщо мої права порушують, ІР не працює
І це також міф, адже реєстрація вашого продукту – це не стільки панацея проти порушення прав, як фундамент для діалогу та комерціалізації товару. Умовно: ви художник, який створив серію малюнків на честь Києва. Якщо цей проєкт успішний – рано чи пізно вам запропонують тиражувати його та вийти на комерційні масштаби. Якою буде ваша позиція, якщо права на ці зображення просто "літатимуть у повітрі"? Питання, здається, риторичне.
Міф 9. ІР не гарантує захисту від крадіжки
Звісно, ніхто не відкидає спроби крадіжки, однак якщо вона таки стається – вмикаються правові механізми врегулювання цього питання. Авторське право залишатиметься за вами, головне – правильного його оформити. І так, довести своє авторство інколи можна й без офіційної реєстрації. Проте скільки часу, грошей та сил буде витрачено на це? ІР – це інвестиція у спокій та безпеку автора, яка працює цілодобово.
Міф 10. Захист інтелектуальної власності не на часі
Безумовно, в умовах повномасштабної війни першочергова задача – це захист країни та підтримка наших воїнів. Проте навіть у ці часи є місце для ІР, адже це – кошти, які поповнюють державний бюджет та допомагають підтримувати життєдіяльність країни. А враховуючи темпи розвитку українських бізнесів, культурного сектору та оборонної промисловості, ІР сьогодні є одним із ключових факторів успішного розвитку. А якщо ми обираємо шлях до ЄС, без культури захисту ІР-прав ці двері ще довго залишатимуться для нас зачиненими.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
