Дев'ятого червня у Житомирі попрощалися із 50-річним загиблим військовим Олександром Зелінським, який з перших днів повномасштабної війни Росії з Україною пішов на фронт добровольцем. Воїн загинув четвертого червня у Луганській області, рятуючи побратима.
Олександр Зелінський народився і виріс у Житомирі. Навчався у 19-тій школі та в одному із професійно-технічних училищ. Був приватним підприємцем. Тітка Олександра Лідія Зубрицька розповіла, що військовий разом із дружиною Юлею виховував трьох дітей, яких дуже любив, і заради них пішов визволяти Україну.
"У нього троє дітей. Він не ухилявся від захисту рідної країни від ворогів. Він міг би залишитися за нашим українським законодавством вдома зі своїми дітками, але він на це не зважив. Сашко не міг змиритися з тією наругою, яку чинить Росія щодо України. Тому він пішов захищати рідну країну і своїх трьох дітей. Я казала йому: "Сашко, як же так? У тебе ж троє діток". А він відповідав мені: "Я не можу допустити, щоб всякі кадирівці знущалися над моєю Софійкою. У нього маленька донечка Софійка і два синочки. Тому йому світла і дуже довга пам'ять. Ми завжди будемо його пам'ятати", – говорить Лідія Зубрицька.
Військовослужбовець Сергій Лемешик разом із Олександром Зелінським захищав Україну в складі одного військового підрозділу ЗСУ. Він розповів, що його товариш загинув, рятуючи пораненого побратима.
"Вони виконували бойове завдання – виносили товариша з поля бою і потрапили на міну. Поранений залишився живим, а всі, хто його рятував – четверо хлопців – загинули. Всі вони – наші земляки з Житомира. Олександр був дуже хорошою людиною, але смерть забрала його. Наша Україна тримається на таких хлопцях, як Олександр, і триматиметься ще довго. Перемога буде за нами", – сказав Сергій Лемешик.
Військовий Валентин Лимар розповів, що він і Олександр товаришували протягом кількох десятків років.
"Він мій друг по життю. І коли в Україні трапилося таке лихо, ми всі разом стали. Він і ще кілька інших моїх друзів прийшли до мене на місце формування нашої бригади і сказали, щоб я їх забрав у військо захищати країну. Я був кадровим військовим, і я підписав їм контракт на службу у Збройних Силах України. Спочатку Олександр захищав північні кордони. Потім один з наших підрозділів перекинули на схід для виконання бойових завдань. Сашко написав рапорт і разом з іншими побратимами перейшов обороняти східні кордони України від російських нападників На жаль, четвертого червня сталося це нещастя – Сашка не стало", – каже Валентин Лимар.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
