Понад тисячу жителів залишаються у місті Часів Яр, що розташоване за 15 кілометрів від Бахмута. Російська армія щодня обстрілює цю громаду на Донеччині, попри це люди відмовляються від евакуації. Як живуть у прифронтовому місті і чому не хочуть виїжджати — у репортажі Суспільного.
До гуманітарного штабу у Часовому Ярі підходять люди, щоб отримати хліб, який щопонеділка привозять та безкоштовно роздають жителям міста.
"Гуманітарку постійно привозять, ліки привозять, навіть тваринам привозять корми, тут ми не ображаємось. Просто у нас зараз така обстановка, що стали воду рідше возити — небезпечно. А так — нормально. Дякую військовим, то води дадуть, то їжі дадуть", — каже жителька Часового Яру Людмила.
"Гуманітарку постійно дають, так що жити можна. Немає ні світла, ні води, ні газу. На сонці підігріваємо — їмо. 84 роки, куди я поїду? Хто на мене чекає? Всюди такі ціни, що я зі своєю пенсією буду голодувати", — каже Микола.
"Я сама з Бахмута, що там робиться, не знаю. Я переселенка, я живу тут. Постраждало місто сильно. Там було холодно, голодно, розруха. А тут було життя нормальне, ось зараз тільки. І все одно ми намагаємося, наше керівництво підтримує та допомагає нам", — зазначає переселенка з Бахмута Олександра.
Андрій Кожненко — староста Калинівського старостинського округу, який зруйнували російські війська. Нині чоловік працює у гуманітарному штабі в Часовому Ярі.
"З гуманітаркою у нас все добре, видаємо людям щомісяця, волонтери допомагають, видається двічі — тричі на місяць. Тут видаємо, на "пункті незламності" видаємо. Основна проблема влітку — вода. Ми маємо райони, які дуже страждають без води. Якщо ще ми тут у Часовому Яру якось справляємося, у нас підключають насосну станцію, допомагає "Вода Донбасу", набираємо ємності. То, припустимо, Калинівка, район Каналу нас знеструмлені взагалі, без води", — розповів про ситуацію у Часовому Яру староста Калинівського старостинського округу Андрій Коженко.
До лютого цього року у Часовому Ярі було електроенергія, газ та водопостачання, каже очільник міста Сергій Чаус. З наближенням лінії фронту, коли обстріли тут стали щоденними, люди живуть без вигод. Окремі райони міста — без води.
"Важко. Стабільно важко. Місто щодня потерпає від обстрілів, але люди залишаються. Більша частина — це люди пенсійного віку. З ними з одного боку складно, тому що не хочуть вони їхати. Аргументують це тим, що тут їхня домівка, що це їхня Батьківщина і звідси вони їхати просто не хочуть і їм нікуди, як вони кажуть", — розповів начальник Часовярської МВА Сергій Чаус.
"Нікуди, ні за що, і не хочу. В мене куча собак, куча котів, сусідські коти, собаки, так що мені потрібно за ними доглядати. Мені шкода їх залишити", — каже жителька Часового Яру Неля.
На вулицях Часового Яру — зруйновані обстрілами будинки, згорілі автівки, вирви від снарядів.
"Квартира жахливо постраждала, разом із будинком. Пів даху будинку немає. Жодного цілого скла, все тече, сиро", — розповів про наслідки обстрілів житель Часового Яру Олексій.
"Ну як живемо? Живемо, у лапках, відмінно. Сьогодні було два прильоти по вулиці. Всі повтікали, щоб не попасти під осколки. Он школа розгромлена п'ятнадцята, це у нас найкраща школа, і сімнадцята школа також гарна, недавно її відремонтували, теж розбили все ці рашисти-фашисти. Оцей новий Гітлер прийшов до влади в Росії, от він таке творить", — каже житель Борис.
Сергій Чаус каже, евакуація у місті не припиняється.
"Безпека і війна це поняття, які між собою не можна поєднати. Головне, що ми робимо і до чого закликаємо, це евакуація. Виїзд з міста, з міста, з району навіть з області. Тому що не можна створити безпечні умови під час бойових дій", — каже Сергій Чаус.
Місто Часів Яр розташоване за 15 кілометрів від Бахмута. До повномасштабного російського вторгнення тут проживали 13 тисяч людей. Нині залишаються понад тисячу жителів.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
