"Така трагедія нікуди не дінеться". Історія родини, яка загинула разом із трьома дітьми від авіаудару у Сумах

"Така трагедія нікуди не дінеться". Історія родини, яка загинула разом із трьома дітьми від авіаудару у Сумах

Ексклюзивно
Артем, Єгор та Кіріл Прийменки, які загинули 7 березня у Сумах
Артем, Єгор та Кіріл Прийменки, які загинули 7 березня у Сумах від авіаудару. Фото з особистого архіву Анни Прийменко

15-річний Артем, 10-річний Єгор та 5-річний Кіріл Прийменки разом з батьками та бабусею загинули 7 березня 2022 року у Сумах, коли російські військові з літака скинули авіабомбу на вулицю Спартака. Вони чекали евакуаційний коридор і наступного ранку вже мали виїхати з міста. Напередодні Дня вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, якими запам’ятала племінників та всю родину розповіла сестра батька родини Анна Прийменко.

Це все, що нині залишилось від будинку родини Прийменко.

Двір родини Прийменків
Двір родини Прийменків, куди 7 березня 2022 року влучила російська авіабомба, Фото: Суспільне Суми

Рідна сестра батька родини Анна Роденко, яка мешкає в столиці, говорить, що її рідні мали вже зранку наступного дня виїхати з міста евакуаційним коридором, але не встигли. Тоді внаслідок авіаудару загинули 22 людини, серед яких 5-ро її рідних людей.

"8 числа всі знали, що буде офіційний зелений коридор відкритий і вони були зібрані і вони повинні були виїжджати. Вони були зібрані. Їх вже зранку не повинно було бути", — згадує жінка. Приїхати в тоді оточені Суми Анна не могла, попрощалася з рідними вже, коли минуло 40 днів після загибелі. Нині залишились на згадку тільки фото племінників, брата, мами та невістки.

Загибла родина Прийменків
Родина Прийменків. Фото з особистого архіву Анни Прийменко

"У них троє дітей, такі вони галасні всі, веселі. В них постійно були гості, свята, пісні, ну як знаєте, такі вони, дуже активні, дуже гостинні, вони дуже полюбляли мандрівки, активний відпочинок, лижі, якщо влітку, то це обов’язково рибалка, виїзди з палатками", — розповідає Анна Прийменко.

Хлопці займались спортом, 15-річний Артем був неодноразовим чемпіоном України з самбо, згадує Анна: "Старший Артемка — він у нас гордість нашої сім’ї. Він був спортсмен успішний займався дзюдо. Єгорчик середній — 10 років йому було на момент загибелі, він теж займався спортом як Артем, але не встиг досягти ще таких результатів, але теж займався. Кірюша — наймолодший, 5 рочків йому було, він ще був в садочку, тому ще був дуже хлопчик такий шебушний, артистичний, розкутий, гарний"

Спогади про рідних – це все, що залишилось від них, говорить Анна: "Така трагедія вона нікуди не подінеться, поки я житиму, поки вона житиме зі мною. Але, все одно жити треба, раз так склалось, що я залишилась одна, жити треба, то якось живем".

прийменки
Родина Прийменків. Фото з особистого архіву Анни Прийменко

Зруйнований будинок пробачити росіянам могла б, говорить жінка, але смерті рідних – ніколи: "Їм пробачення не буде ніколи, ні за яких обставин, це факт, і навіть я думаю, що це буде на покоління і туди далі, і тих дітей, які ще не народилися вони будуть знати хто така оця недодержава. Мені навіть складно говорити наскільки вони мені мерзенні просто".

Двір родини Прийменків, Суми
Двір родини Прийменків. Фото: Суспільне Суми

Нині на ділянці, де жила родина, нічого немає. Її Анна планує залишити як пам'ять про рідних, які загинули у цій війні: "Однозначно я його не планую продавати, щоб там щось будував хтось інший. Це залишиться їхньою землею, просто щось ми таке зробимо пам’ятне, але то вже буде трошки пізніше, коли закінчиться війна, буду думати, що з ним робити".

На пошанування родини Прийменків, які загинули від російської авіабомби, провулок Спартака нині носить назву Прийменківський.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

На початок