20 дітей у Вінниці перебувають на обліку як такі, що потребують влаштування у сімейні форми виховання. З початку повномасштабного вторгнення вдалося знайти сімʼї для 11 дітей. Які є форми влаштування дитини у родину, що для цього потрібно та які пільги надаються з боку держави — в ефірі Українського Радіо Вінниця розповіла начальниця відділу Служби соціального супроводження Вінницького міського центру соціальних служб Оксана Бровчук.
За її словами, є чотири форми влаштування дитини у сімʼю:
- "Усиновлення. Це та форма, коли дитина набуває статусу усиновленої, стає прямим спадкоємцем майна усиновлювачів, втрачає всі пільги, але вона є власною дитиною";
- "Опіка. Зазвичай опікунами є бабусі, дідусі, тітки, дядьки, які беруть дитину під опіку";
- "Прийомна сімʼя. Прийомні батьки беруть на виховання від однієї до чотирьох дітей, яких вони виховують у своїй сімʼї";
- "Дитячий будинок сімейного типу. У ньому може бути від п’яти до десяти дітей, враховуючи власних дітей. На сьогодні у Вінниці функціонує один такий будинок. Був створений у 2018 році. На даний час у ньому виховується шість дітей, позбавлених батьківського піклування. Одна особа вже повнолітня з числа дітей-сиріт. Та двоє власних біологічних дітей. Ще є одне місце. І ми шукаємо дитину, яка займе місце".
Для створення дитячого будинку сімейного типу є певні умови, каже Оксана Бровчук. Найпершою є бажання кандидатів взяти у свою сімʼю на виховання, спільне проживання дитину, яка потребує любові, піклування та сімейного затишку.
"Вже потім потрібен перелік документів, затверджений постановою, який ми надаємо кандидатам у прийомні батьки. Вони мають зібрати перелік документів. Він не такий важкий. Це висновки про стан здоров’я, про відсутність судимості та боргових зобовʼязань. Має бути відповідна житлова площа, санітарно-гігієнічні умови проживання. Потрібно пройти відповідне навчання у регіональному центрі соціальних служб. І потім кандидати на приймоних батьків стають на облік, і ми знайомимо з дітками, які потребують влаштування", — розповідає Оксана Бровчук.
Прийомними батьками може стати як повнолітня особа, яка не перебуває у шлюбі, так і подружня пара. Вік вираховується так, що на момент досягнення дітьми повноліття, батьки мають досягнути пенсійного віку.
Є випадки, коли кандидатам у прийомні батьки відмовляли.
"На етапі збору документів ми вже бачимо, чи підлягають ці особи бути кандидатами. Якщо є певні захворювання, то ми відмовляємо. І про це пише сімейний лікар у висновку про стан здоров’я. Не можуть бути прийомними батьками особи, які перебувають на обліку у психоневрологічному диспансері. Ми дивимося по документах. Якщо з документами все добре, але не пройшли курс навчання, то (таке рідко, але буває) може бути теж відмова. На даний час відмов немає".
Кандидати у прийомні батьки, опікуни, вихователі проходять тижневе навчання в обласному центрі соціальних служб. Воно триває 72 години. До таких занять залучають спеціалістів із галузей медицини, психології, педагогіки.
"Вони розповідають різні аспекти виховання дітей відповідно до віку, особливості виховання в сім’ї, особливості адаптації, покарання, заохочення. Крім основного навчання, щодва роки батьки у цьому ж центрі підвищують свій рівень виховного потенціалу".
Що ж до пільг від держави, то, за словами Оксани Бровчук, на кожну дитину-сироту чи позбавлену батьківського піклування держава надає два з половиною прожиткових мінімумів громадян. Якщо це дитина з інвалідністю, то це 3,5 прожиткових мінімумів. Прийомні батьки та батьки-вихователі отримують допомогу як заробітну плату — один прожитковий мінімум на одну дитину.
"Що ж до форми виховання опіки, то лише на дитину виплачується допомога. Батькам допомога державна не виплачується. Діти користуються пільгами під час навчання у навчальних закладах. Це і соціальна стипендія, і на придбання навчальної літератури, це і оздоровлення безкоштовне протягом року", — розповідає Оксана Бровчук.
Під час функціонування прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу за сім’єю закріплюється фахівець із соціальної роботи. Він здійснює соціальне супроводження на весь період функціонування сім'ї.
"Коли дитина досягає повноліття і виявила бажання вийти з сім’ї або досягнення 23-річного віку її життя може продовжуватися у нашій територіальній громаді. Якщо вона змінила місце проживання, то ми трішки менше спілкуємося, але батьки не втрачають звʼязок, підтримують спілкування", — каже Оксана Бровчук.
