Під час чергового обстрілу РФ українських позицій на Луганському напрямку, поблизу Кремінної, нацгвардієць з Дніпра з позивним Лютий затрофеїв рідкісний російський безпілотник «Елерон-3». Про це повідомили в пресслужбі Національної гвардії України.
Безпілотник "Елерон" є комплексом для повітряної розвідки та спостереження ближньої дії.
Суспільне Дніпро зв'язалося з бійцем і розпитало у нього подробиці.
Гвардієць Анатолій (Лютий) служить в роті батальйону "Дніпро-1". Розповідає, сталося це вранці 13 травня, коли він заводив медиків на позиції біля “0”. Каже, раніше трофеїли здебільшого бойові машини, а от летальні апарати – вперше.
"Трофеїли БМП на Ізюмському, Лиманському напрямках (2022 рік), також були різні автомати, гранатомети, боєкомплекти – гранати, патрони, постріли до гранатометів тощо. І звісно, все це під час боїв або після бойових дій", – каже він.
Як затрофеїв БПЛА
На 2016 рік таких БПЛА в Росії було трохи понад два десятки, каже боєць. Скільки їх зараз – невідомо.
"Звісно, зараз не відомо, скільки їх наклепали, але він є рідкісним. Затрофеїти безпілотник вдалося майже цілим та неушкодженим, що дає змогу вже нам його використовувати надалі. Вартість такого БПЛА, я дивився в інтернеті, від 100 до 150 тисяч доларів. Але ще дорожчою є інформація на ньому. Одразу безпілотник передали до штабу", – розповідає Лютий.
Перша емоція, коли побачив таку "пташку", була: "О, братан, ти будеш мій!" – сміється Лютий.
"Спочатку я не чіпав його ріками, здьоргував ременями, бо бували такі випадки, коли БПЛА вибухали. Спочатку я подумав, що це "Орлан", а потім вже дізнався, що це “Елерон-3", – розказав боєць.
Як пішов служити
Анатолій 46 років, у цивільному житті він – юрист. Служити пішов після початку повномасштабного вторгнення.
"Я десь тиждень бігав по військкоматах Дніпра, щоб стати до лав армії. Але мене не брали, бо спочатку набирали тих, хто вже мав бойовий досвід, був в АТО тощо. Мене записували в резерв, казали: чекайте, ми вас викличемо. Отак я бігав-бігав, поки у “Дніпро-1” не добігався”, – каже чоловік.
Що спонукало піти на війну
"Треба було захищати державу. Хто як не я? У мене є син, не хотів би, щоб він воював. Якщо я не пішов би, то він мав би".
Лютий сміється, що коли він пішов до військкомату, то і син теж хотів приєднатися до батька. Але Анатолій вмовив сина поки залишатися і допомагати країні з тилу.
"Війна – це робота, а не іграшка. За рік я бачив, як молоді хлопці на емоціях втрачали голову, ризикували, втрачали пильність. А от чоловіки після 35-40, навіть не професійні військові, вони дуже обережні, бо ставляться до війни як до роботи, а не до пригод", – каже Анатолій.
За рік Лютий дослужився до молодшого сержанта, нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни".
Чому – Лютий
Позивний Лютий – бо з'явився на світ в лютому, розказує Анатолій. Народився в невеличкому селі на Дніпропетровщині, понад 20 років жив в Дніпрі.
Що найскладніше на війні для Лютого
"Найскладніше – це період адаптації: що в тебе стріляють, особливо, коли гатять з танків. Коли ти не розумієш, звідки воно прилітає, і що ти розумієш, що може прилетіти тобі просто в окоп. І ти від цього нікуди не сховаєшся. З цим треба змиритися. Тут елемент удачі вже. І ось цей страх перебороти дуже складно. Але потрібно розуміти, що і ворогу страшно: в них такі ж страхи, проблеми. Особливо мені, як сержанту, складно, відповідати перед своїми солдатами за прорахунки керівництва зі штабів. Коли хлопці питають: ну як це, ми ж доповідали?.. А мені соромно, що так відбувається. Бо такі прорахунки – це ціна життя тих пацанів, які в окопах. І вони ж мені дивляться в очі, а не генералу чи полковнику. І от вислуховую постійно це я. Але посада в мене така".
Що підтримує Лютого
“Мотивує обов’язок. Вже діватися нікуди, треба тільки до перемоги йти. Назад шляху вже немає. Надихає мене йти вперед те, щоб війну скоріше завершити і повернутися додому. І забути про це".
Як ставиться до новин про контрнаступ
"Ми всі розуміємо, що контрнаступ буде. Насправді ми, як ніхто, вже чекаємо на нього, нам це потрібно. Ось це насправді і надихає. Коли ми тільки в Рубіжне прийшли, то нас настільки щільно поливали вогнем, що інколи руки опускалися... Але ми вистоїмо і переможемо".
Про піхоту
"Піхота завжди, у всіх війнах, була як щит, приманка, але це тактика війни. Ми завжди на першому рубежі захисту та нападу водночас".
За понад рік після 24 лютого 2022 року батальйон “Дніпро-1” НГУ пройшов майже всю Донеччину та Луганщину. Лютий був в найгарячіших точках: Рубіжному, Сєверодонецьку, Лимані, Бахмуті тощо. Але найбільше йому закарбувалися в пам’яті бої в Майорську.
"Населений пункт Майорське – там було найтяжче. Там ми потрапили в оточення. Там були постійні обстріли, ближні контакти. Нас закидували мінами, в тому числі димовими. Тут було найбільше штурмів. І виходили ми з оточення дуже важко. Але хочу сказати, що ми вийшли звідти гідно".
З поранень були контузії, в Рубіжному труїли парами азотної кислоти, тоді російські війська знову влучили у цистерну з азотною кислотою.
Якою Лютий бачить перемогу
"Повне знищення Росії: коли вона розвалиться на десятки дрібних утворень, та повністю буде знищене московське керівництво. Тільки так. Ще потрібно відрізати Росію від Чорного моря, щоб в України кордон був з Грузією. Щоб РФ не мала в майбутньому знову нападати на нас. А ще покаранням для Росії буде репарація. Нам все відновлювати буде потрібно. Росіяни мають нам все компенсувати. Ви не уявляєте, що тут відбувається з природою: ліса та поля знищені, все заміновано. Не одне десятиліття піде на те, що це розмінувати та відновити".
Плани після перемоги
"Після перемоги хочу поїхати до Криму, там працювати та жити. Оскільки я юрист, то хотів би там працювати прокурором, щоб очищувати весь цей проросійський прошарок Криму. Ще перед 2014 роком планував переїхати на півострів. Але війна внесла свої корективи"
Як відволікається на війні
"Коли є змога виїхати в якийсь населений пункт, де є кав’ярня… Оце для мене найкращий відпочинок – попити кави, посидіти, морально розслабитися".
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
