Надія Бабенко та Віра Скоробогатова мешкають в одній зі шкіл Зіньківської громади на Полтавщині. Сюди жінки переїхали через повномасштабну війну із Бахмутського району Донецької області. Свої історії вони розповіли Суспільному.
Надія Бабенко
Надія Бабенко мешкала у місті Сіверськ. 6 років тому, каже, купили дім, мали господарство та город. Свого чоловіка Надія поховала 2021-го. Покинути домівку довелося після початку повномасштабної війни Росії проти України.
Я жила біля міськради недалеко. Ракети летіли. Я город посадила, свиню покинула, курок 53, кролів 17 кинула, кішок, собак. Завчасно були документи приготовані, схопили валізу – і все. А воно як стріляє, це таке страхіття – гуп, гуп! Кухня розбита, завалений дах, вікна і двері лежать у дворі, повиривало. Це такі удари були, не описати. Я не знаю, як там "ждуни руського миру" виживають. Вдягнені спали, не миті, не купані. Як було далі там лишатися? Попрощався з усім. Образливо дуже, все життя ж наживав.
Із міста Надія виїхала з онукою 2 травня 2022-го. Допомогли це зробити волонтери. Спочатку, каже, знайшли притулок у Дніпрі, а згодом у Києві. Із 1 червня 2022-го жінка з онукою мешкають у школі в селі Артелярщина Зіньківської громади. Умови, каже Надія Бабенко, їм подобаються, але мріють повернутися у Сіверськ.
Як би гарно не було, хто б що не казав, нам сильно хочеться додому. Розуміємо, що там страшні бої зараз ідуть, Бахмут. Лікарні нема, газу нема, світла, води нема. Це знову сидіти у погребі.
Віра Скоробогатова
Віра Скоробогатова приїхала на Полтавщину із міста Часів Яр Бахмутського району. Після початку повномасштабної війни, каже, лишатися було страшно. 1 грудня 2022-го евакуювалася із сином.
День і ніч снаряди шурували, вже не знали, куди ховатися, не було куди. Від вибухів труби полопалися у ванній, вода текла. Ніяк полагодити, нема людей, не було до кого звернутися. Ганчірками позамотувала, позатикала.
Допомогли виїхати родині волонтери. Із ними зв’язалися по телефону, каже Віра Скоробогатова.
Сказали: "Будьте готові. З Бахмута будуть сім’ю забирати, і ви будьте готові. Майже нічого не беріть, вам усе дадуть". Волонтер приїхав і каже: "Я годину у Бахмуті чекав, не прийшла ця родина, бо там усе вже перебите". Нас майже без речей всунули в машину і вивезли волонтери, служба "Людина в біді".
Із собою Віра Іванівна привезла також кота. Його, каже, не могла лишити самого у місті Часів Яр. Повертатися, за словами жінки, більше нікуди – їхній будинок та будівлі навколо зруйновані через обстріли.
Що відомо
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого 2022-го року поцілили по об’єктах у Миргороді.
- За кількістю загиблих найбільш масштабний обстріл на Полтавщині стався 27 червня 2022-го року у Кременчуці. Російська ракета влучила у ТЦ "Амстор".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
