Село Хрещенівка, розташоване в північній частині Херсонської області, на правому березі Дніпра. Тут знаходиться великий сільський парк — площею 8 гектарів, тому село називають "оазисом південного степу". Власну історію про окупацію та як віддячують за звільнення та допомогу волонтерам і українським військовим, розповіла Суспільному вчителька географії Хрещенівської школи, краєзнавець Оксана Квітка. Далі — пряма мова.
12 березня 2022 року до села Хрещенівка на Херсонщині заїхали російські танки. А вже 18 березня окупанти виганяли людей з будинків і заселялися в них, тому місцеві жителі змушені були виїжджати в прибережні села.
Ми поїхали до родичів у Гаврилівку, до рідного дядька чоловіка, та два місяці жили у них. Потім через Давидів Брід виїхали до Нікополя.
Понад рік ми жили в Нікополі — місті, яке щодня обстрілювали війська РФ. Але там є інтернет, який вкрай необхідний для дистанційної роботи учителя.
2 жовтня наше село звільнили. Люди поступово стали повертатись. На той час йшли тяжкі бої йшли за Петрівку та Хрещенівку. Гаврилівку, яку теж деокупували, часто обстрілювали російські військові. Тому її жителі змушені були переїхати до Хрещенівки.
До села часто приїжджали волонтери, доставляли речі першої потреби: продукти, ліки, одяг, ремонтні набори та питну воду. Відчувалася міцна підтримка жителів різних областей України. Тому мені захотілось віддячити волонтерам та благодійникам. Так виникла ідея розмалювати тубуси для пороху, яких на території села розкидано було багато.
Спочатку я намалювала кавун, нескорений символ нашого краю. Розфарбована гільза сподобалась, потім виникли нові ідеї. До творчості долучилась двоюрідна сестра чоловіка Оксана Ярова, жителька села Гаврилівка. За освітою Оксана теж педагог, але до війни працювала продавцем. Світла в нас не було, фарба погано сохла, а в будинку був їдкий запах. Проте справа допомагала не звертати увагу на вибухи та трохи заспокоювала.
Підбір кольорів та патріотичних малюнків захоплював нас. Сувеніри дарували волонтерам разом з прапорами, які шила Люба Зозуля. Ось такий сімейний підряд.
А далі виникали нові ідеї. Так з'явився "Пес Патрон", Нескорений Нікополь"," Слава ЗСУ! "," Воля"," Молімось за Україну"," Російський корабель"," Херсон"," Мелітополь" та інші.
На кожній обов'язково пишемо "Хрещенівка", українською або англійською мовами. Хай всі знають, хто їм дякує. Ми гільзи не продаємо, а віддячуємо за допомогу, хоч вона може бути й фінансова.
Нашу справу активно підтримала вся родина, а вона у нас велика. Навіть у Львові лотерею з кавунчиком провели. Дякуємо Юлі Грабовій за гарну ідею. Кошти, які донатять небайдужі, ми витрачаємо на підтримку українських захисників. Але впевнена, що добрі справи робляться тихо, тому про них розповідати не буду.
Зараз збираємо кошти на пам'ятні дошки для земляків, які загинули на цій війні. Вони були учнями нашої школи. Віримо що відбудуємо село і наша Хрещенівка знову розквітне. І жителі Гаврилівки повернуться додому. Бо так має бути. Добро переможе зло, а віра — зневіру. Бо ми живемо на своїй землі, землі наших батьків, які виростили нас справжніми українцями. Роботящими, розумними та талановитими.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
