Всього за кілька днів, 9 травня, у Ліверпулі розпочнеться 67-й пісенний конкурс "Євробачення" під гаслом "Об’єднані музикою". Символічно, що ця ж ідея спонукала появу конкурсу в 1956 році: міжнародні пісенні змагання мали об’єднати країни Європи після Другої світової війни. Відтоді організатори підтримують аполітичний імідж шоу, а порушення цієї умови загрожує дискваліфікацією для учасників.
Офіційні правила "Євробачення" забороняють транслювати будь-які політичні мотиви, і уникнути цього аспекту на конкурсі неможливо. Однак протягом усієї його історії простежувався прямий взаємозв’язок між геополітичним становищем держав та їхнім результатом у фінальній таблиці. Ледь не зі старту "Євробачення" стало найпопулярнішим майданчиком для культурної дипломатії, яким активно користувалися і судді, і глядачі, і самі учасники, щоб проявити своє ставлення до політичних процесів у світі.
Оксана Заблоцька розповідає для Суспільне Культура про найважливіші кейси, пов'язані з пісенним конкурсом.
"Свій до свого по своє": кумівство на "Євробаченні"
Найпростіший приклад: "сусідське" голосування, у якому країни одного регіону дають одна одній найвищі бали. Йдеться здебільшого про балканську, скандинавську та пострадянську групи країн.
Найміцніша пара – Греція та Кіпр. Середнє значення оцінок, якими вони щороку традиційно обмінюються – 11,44 з 12 можливих. Також щедро оцінюють сусідів країни колишньої Югославії. Приміром, Хорватії, за даними британської газети Daily Telegraph, за останні десять років найбільше балів дали Боснія і Герцеговина, Македонія, Словенія, Чорногорія та Сербія. Водночас Швеція, один з постійних лідерів конкурсу, за статистикою 1975-2022 років, стабільно приймає найвищі оцінки від Норвегії, Данії, Фінляндії та Ісландії. Яскраво простежується територіальний чинник, що й не дивно. Натомість за всю історію конкурсу найслабший сусідський союз простежується між Вірменією та Азербайджаном – це легко пояснити війною у Нагірному Карабаху та боротьбою за території.
Найскладніше за таких обставин ведеться країнам, які не належать до жодного блоку – Німеччині або Австралії. Вони, до речі, часто "пасуть задніх" у рейтинговій таблиці.
Тенденцію завищення балів сусідам спричиняє спільний історичний бекграунд, схожість мов та культур, а також існування діаспор.
Агітації, дискваліфікації та революції
"Євробачення" завжди було політизованим. Оскільки це гостро суперечить правилам конкурсу, кожен інцидент, пов’язаний з політичною агітацією, набуває гучного розголосу. Часто новини про скандали пісенного фестивалю виходили далеко за межі палких "єврофанських" суперечок. Наприклад, минулорічний виступ Калуша з головної музичної сцени світу із закликом врятувати бійців "Азовсталі" не на один тиждень заполонив інформаційний простір. Зрештою, цей вчинок було названо "гуманітарною ціллю".
Пропоную згадати кілька наймасштабніших прецедентів.
Іспанія
У 1964 році "Євробачення" проходило у Данії. Під час конкурсу на сцену вибіг активіст з плакатом "Бойкот Франко та Салазару!". Йшлося про іспанського та португальського авторитарних правителів Франсіско Франко та Антоніу де Салазара. Це був протест проти участі в заході Португалії та Іспанії: мовляв, держави з диктаторським режимом не мають права виступати на шоу.
Уже за кілька років самодержець Франко знову опинився в центрі музичного скандалу. У 1968-му на конкурсі у Великій Британії співачка Массіель здобула перемогу для Іспанії з піснею "La, la, la". Попри невинну назву, навколо виступу здійнялася справжня буча. По-перше, початково виконати композицію мав інший співак, проте він хотів зробити це каталанською мовою. Тоді іспанська влада не визнавала навіть її існування, тож цього учасника усунули. По-друге, пізніше стало відомо, що Франсіско Франко підкупив журі: хотів використати перемогу на "Євробаченні" задля покращення свого іміджу. А наступного року Австрія відмовилася від участі в шоу в Мадриді на знак осуду диктаторського режиму.
Португалія
Та це були лише "квіточки" – "ягідки" з’явилися в 1974 році, коли пісня з "Євробачення" стала гімном революції. Через три тижні після завершення змагань у Португалії здійнялося військове повстання "Революція гвоздик". Його організували члени підпільної організації "Рух капітанів", а сигналом до початку перевороту стала пісня "E depois do adeus" ("Після прощання"). Її транслювала національна радіостанція.
Ізраїль та Палестина
Також слід згадати дебютну учасницю Ізраїлю, яка виступала у бронежилеті. Тоді відбувалася гостра фаза конфлікту держави з Палестиною. Роком раніше палестинські терористи вбили ізраїльських спортсменів на Мюнхенській олімпіаді. Це спонукало організаторів конкурсу вжити додаткових заходів безпеки.
Ізраїль зіткнувся ще з низкою суперечливих ситуацій протягом п’яти десятиліть участі у фестивалі. У 1978 році Йорданія відмовилась визнавати участь Ізраїлю на "Євробаченні". У зв’язку з цим під час виступу ворожої країни арабські мовники перемкнули етер на рекламу. Того вечора телеканал потрапив у конфуз: Ізраїль переміг, а глядачі навіть не бачили тріумфальний виступ. Довелося викручуватися, тож йорданці оголосили лідером голосування "срібного призера" – Бельгію.
Згадка про ізраїльсько-палестинське протистояння промайнула в контексті "Євробачення" і в 2019 році: виконавці ісландського гурту Hatari розгорнули прапор Палестини в прямому етері, чітко показавши цим жестом власну позицію щодо збройного конфлікту.
Туреччина та Греція
Схожа ситуація трапилася, коли турецьке телебачення вирізало виступ грецького учасника через конфлікт навколо Кіпру. З цієї ж причини Греція та Туреччина одного разу відмовилися від участі в конкурсі.
Згодом Туреччина взагалі відмовилася відправляти своїх представників на щорічні змагання. Причина теж з політичним відтінком: країну не влаштовувало, що у фінал автоматично завжди проходять країни-засновниці "Євробачення" — Великобританія, Іспанія, Німеччина, Італія, Франція.
Грузія
Політичні реверанси на "Євробаченні" закінчувалися і дискваліфікаціями. Яскравим прикладом може послугувати Грузія в 2009 році. Минув лише рік після П’ятиденної війни з Росією, внаслідок якої в Грузії відібрали території Абхазії та Південної Осетії. Свіжа втрата ще особливо гостро боліла кавказцям, а сцена "Євробачення" стала саме тим майданчиком, на якому зневажена Росією країна вирішила прокричати про свій відчай на весь світ. Учасники конкурсу Степане та 3G хотіли виступити з піснею "We Don't Wanna Put In" (що співзвучно з "Ми не хочемо Путіна"). Організатори вимагали змінити назву композиції, проте грузини відмовилися. У результаті – отримали заборону змагатися на "Євробаченні".
Вірменія та Азербайджан
Варто згадати й перепалки між Вірменією та Азербайджаном. У 2012 році вірмени відмовилися від участі в заході через те, що він проходив в азербайджанській столиці Баку. А за кілька років до цього інциденту скандал спалахнув навколо відеовізитівки вірменського виконавця, у якій показали пам’ятник в Нагірному Карабасі – території, за яку і Вірменія, і Азербайджан борються вже десятиліттями.
Україна та Росія
Неможливо залишити осторонь воєнно-дипломатичний бекграунд, який століттями розгортається між Україною та Росією, особливо з огляду на повномасштабне вторгнення Росії на територію України 24 лютого 2022 року.
У 2007 році Україну на конкурсі представляв Андрій Данилко у сценічному образі Вірки Сердючки. Запальний виступ з піснею "Dancing Lasha Tumbai" у єврофанській спільноті досі згадують з ностальгією. Та не всі знають, що через нього Данилко став персоною нон-грата в Росії. Справа в тому, що росіянам здалося, наче назва пісні співзвучна з фразою "Russia goodbye" ("До побачення, Росіє!"). Співак намагався пояснити, що насправді "lasha tumbai" – це "збиті вершки" монгольською. Проте після початку повномасштабного вторгнення Андрій Данилко офіційно заявив, що змінює слова на "Раша, гудбай!".
Незаконна анексія Криму Росією в 2014 році не завадила окупантам взяти участь в "аполітичному" конкурсі. Попри те, що журі не спромоглися відреагувати на злочини Росії, глядачі все одно знайшли спосіб висловити свій протест: тогорічних учасниць з країни-агресора у грін-румі зустріли зневажливим свистом.
Уже у 2017 році, після блискучої перемоги Джамали (яку росіяни теж невдало пробували звинуватити в політичній заангажованості), Україна встановила справедливість: заборонила російській учасниці в’їзд у країну. Пояснили це тим, що Юлія Самойлова відвідувала анексований Крим через російський кордон. До речі, цей інцидент спонукав організаторів ввести нове правило: звідтоді участь у "Євробаченні" заборонена для виконавців, які мали проблеми з відвідуванням країни-хоста.
Цього року "Євробачення" відбувається у Ліверпулі саме тому, що внаслідок повномасштабного вторгнення Україна не змогла прийняти пісенний конкурс. Під час офіційного відкриття конкурсу учасники від України гурт TVORCHI вийшли на бірюзовий хідник у костюмах, що містили імена передчасно народжених українських дітей.
"Євробачення-2023"
Зазначимо, що 67-й Пісенний конкурс "Євробачення" у травні прийматиме Ліверпуль. Представником України на "Євробаченні-2023" є гурт TVORCHI, який одразу потрапляє у гранд-фінал шоу 13 травня, де виступить з оновленою версією пісні "Heart of Steel" під номером 19.
Півфінали "Євробачення-2023" пройдуть на арені Liverpool 9 й 11 травня. Україна голосуватиме у другому півфіналі конкурсу, в ньому ж глядачам покажуть попередньо записані кадри з генеральної репетиції виступу гурту TVORCHI.
Трансляція конкурсу відбуватиметься на телеканалі Суспільне Культура; на YouTube буде доступна трансляція з Ліверпуля із ексклюзивним коментарем Тімура Мірошниченка.
Суспільне Мовлення, яке є членом Європейської мовної спілки, організовує і проводить відбір пісні та представника від України, а також забезпечує участь представника України на Пісенному конкурсі "Євробачення-2023".
Радіо Промінь — офіційний радіомовник "Євробачення".
