"Коли повернемося — будемо відновлювати дух України". Інтерв'ю з селищним головою Комиш-Зорянської громади на Запоріжжі

"Коли повернемося — будемо відновлювати дух України". Інтерв'ю з селищним головою Комиш-Зорянської громади на Запоріжжі

"Коли повернемося — будемо відновлювати дух України". Інтерв'ю з селищним головою Комиш-Зорянської громади на Запоріжжі
Комиш-Зорянська громада. Вікіпедія

Комиш-Зорянська громада Пологівського району Запорізької області від початку повномасштабної війни перебуває в тимчасовій окупації. Наразі там лишається близько 60 % населення.

Про нинішнє життя громади, плани після деокупації — розповів Суспільному начальник Комиш-Зорянської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Ігор Гнатуша.

7 квітня 2023 року, згідно з Указом Президента України Володимира Зеленського, у деяких населених пунктах Запорізькій області були створені військові адміністрації, зокрема й Комиш-Зорянська. У зв'язку з цим, що змінилося в громаді, та чому була така необхідність?

Це для того, щоб ми могли швидко та ефективно розв'язувати питання без рішення сесії, без рішень виконкому — як юридично, так і фінансово. А головне, під час деокупації ми будемо в тісному зв’язку з військовими, і нам треба буде швидко ухвалювати рішення та взаємодіяти. Взагалі наші повноваження як були, так і залишаються — турбуватися про людей.

"Коли повернемося—будемо відновлювати дух України". Інтерв'ю з селищним головою Комиш-Зорянської громади на Запоріжжі
Ігор Гнатуша. Фото: Суспільне Запоріжжя

Загалом, яка кількість населення залишається на тимчасово окупованій території ?

Близько 40 % виїхали і 60 % залишилися. Переїжджати переселенцями – морально і фінансово важко. До того ж росіяни грабують будинки тих, хто виїжджає. Дехто змушений лишатися, бо треба доглядати за хворими, літніми, лежачими. 80 % з тих, хто залишився, просто чекають на деокупацію. Це навіть видно по телефонним дзвінкам. Окупація — це тюрма, але без кайданів. Люди під постійним моральним тиском. Політику орки зробили таку, що здають сусіди, на превеликий жаль. Та структура, яку вони впроваджують, така сама як і в Росії: людей шукають, катують, примушують переходити на інший бік.

Тобто, знущання з людей там триває вже понад рік?

Постійно. Люди мовчать про факти знущань, зґвалтувань. Там і скаржитися немає куди і кому. Правду дізнаємося після деокупації.

Чи вдається сьогодні жителям тимчасово окупованої громади виїжджати?

До Нового року, звісно, що вони мали можливість приїжджати вільніше і швидше, нині — поодинокі випадки.

Які заклади із селищної інфраструктури працюють нині?

Після окупації запрацювали магазини. Звісно, весь товар їде російський. А освіта, соціальний напрямок — майже не працюють.

Те, що вони створили одну школу з чотирьох — більше фейк, ніж навчання. 7 вчителів зі 100 перейшли на той бік. Який рівень буде навчання? Ніякий, бо їм треба було картинку створити, що воно працює.

А щодо медичної галузі: є кому лікувати й де купувати ліки?

Наша первинна і вторинна ланки залишилися працювати. Неможливо, щоб вони виїхали, бо люди народжують, хворіють і помирають, на превеликий жаль. Звісно, це не та медична послуга, що була до війни. Медикаменти зовсім іншої якості, ціни в рази вищі. Якщо брати операції – люди виїжджають в інші міста за 200-300 км. Але й там вони не можуть отримати якісну послугу. Серед тих, хто виїжджає через Європу, найбільше людей, які вкрай потребують медичної допомоги.

"Коли повернемося—будемо відновлювати дух України". Інтерв'ю з селищним головою Комиш-Зорянської громади на Запоріжжі
Ігор Гнатуша. сайт Децентралізація в Україні

Що з соціальним забезпеченням: нараховують пенсії, соціальні виплати?

Звісно, вони нараховуються, але отримують тільки ті, хто картки має. Кожній людині, яка звертається, ми надаємо допомогу.

Розрахуватися в магазинах карткою люди можуть?

Ні. Гривні там немає. Хоча курс гривні виріс. Спочатку був курс 1 до 1, а сьогодні — 1 до 1,5. Чим більше чують про деокупацію, тим вище росте. Люди, якщо отримують їхні пенсії, то намагаються перевести її в товар, щоб не було тієї незрозумілої валюти.

Весняно-польові роботи у громаді тривають?

Може, 10 %, бо ми знаходимося близько до лінії фронту. Орки не дають змоги виїжджати на польові роботи. Люди намагаються засіяти свої клаптики землі, ризикуючи життям, бо постійно техніка їде, риють якісь окопи, їхні військові ходять.

Люди намагаються засадити свої присадибні ділянки. Кажуть нам: «Ви ж повернетесь, а нам треба буде з чимось зустрічати, на стіл щось ставити».

Росіяни риють окопи, бо готуються тікати?

Ми впевнені, що вони готуються не до контрнаступу. Дійсно вони роблять фіктивні споруди, та їх це не врятує. У чергах вони висловлюються, що "скоро прийдуть ваші й усе буде по-вашому".

Змушують брати місцевих паспорти РФ?

Так, відбувається паспортизація. Особливо примушують тих, хто вже працює з ними. Люди різними методами намагаються затягнути цей процес наскільки можливо, але не всім це вдається.

До повномасштабної війни Комиш-Зорянська громада була успішною. На сьогодні скільки втратили, є попередні підрахунки?

Фактично перший бій був у нашій громаді. Колонами з Криму вони дійшли до нас. Частина самого селища була понівечена, інфраструктура також. А коли відступали, вони з собою забрали все до останнього. Колаборанти покрали в нас все майно комунальне. Ми все відновимо та придбаємо, нам допоможуть. Обіцяють і грантові речі, і держава обіцяє. Головне, щоб повернулися додому люди. Багато хороших фахівців виїхали за кордон. Чи захочуть вони повернутися? Коли повернемося — будемо відновлювати дух України.

Чи готуєтесь вже до деокупації?

Готуємося. Йде закупівля обладнання й для розмінування. У нас вже є деякі напрацювання, що необхідне буде. Працюємо. В кожній громаді є такий план з деокупації.

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber

Вибір редакції

На початок